дітьми — від страху і невпевненості в собі. Спуститься на ступеиьку-іншу, щоб стати врівень з сином або учнем, легко і заманливо, А от залишитися на власній висоті, та ще тягнутися самому вище н захоплювати, закликати, налаштовувати, щоб син або учень
вають дошками, фанерою, брусом, ящиками з-дод круп і печива і потім недалеко від табору будують одноосібні комірчини, які заповзають і шепочуться про своє життя-буття. За це я їх не засуджую. По-перше, вони долучаються до будівельного творчості, стругая, майструючи і збиваючи;
«КАРАМБА» На озері ж моєму педаго-ня зарозумілості було завдано відчутного Удар. До того ранку здавалося, що я безроздільно володію становищем в таборі, знаю якщо не думки кожного, то їх задуми і підприємства напевно. Я кожного дня ве¬чером у вогню ми
Вечорами, коли над нашим озером нависає місяць і заливає все рівним таємничим світлом, коли ширяє, остигаючи, тепла, озерна вода і туман обволікає ні¬зіни, в тиші, без слів і навіть шепоту, повільним тор¬жественним кроком до озера виходить довгий ланцюжок моїх хлопців
Свисток. З’являються перші сорок чоловік. .Від спеки, ішага і криків шестисот ковток вони вже в стані грохні, як кажуть боксери. Тепер перед водою їх ще раз постро¬ят і порахують. Другий свисток. Сорок чоловік кидаються в маленький «жабник». Вони несамовито кричать,