показуючи па бричку, до бортів повну свежескошен¬ной запашної трави. Ми їдемо з ним на полювання туди до річки, де вночі перепливає річку стадо кабанів і виє гієна в степу, так кричать в кущах авдбткі. Я заду, миваюсь і забуваю навіть
поєдинок здається нца-в ишів ох у н переміг його. про що лю-бив згадувати згодом, про таких же літніх вогнищах під час жнив. Пн немає кінця, цим новел. Те вспли¬вает картина, як весело н моторошно сидіти на верхівці воза з сіном,
не кажіть мені, що ви знаєте картину більш турбують-1 щую, ніж дійство на Марсовому полі під синім куполом неба! Пушкін записав, пам’ятається, в щоденнику, що «вчора 1 парад якось не вдався. Государ посадив спадкоємця під 1 арешт на палацову обвахту
будівельників сиділа, посміхаючись, під агри сяеягги стружки, яка встигла засмагнути і згуртуватися хешу и сго- їй рішучої манері веліла мені оставатьсл іжзь і начальника табору, за вихователів, вожатих, шкш. сторожа і фізрука, зрозуміло, в одному лисиці, я місяці. — Ви
ж до витоків, краще джерело. Поставте навіс для їжі-блоку, складе піч. Льох рийте глибше, холодильників не буде. Розіб’єте намети. Ліжка, матраци та білизну вам закинуть. Усе. Питання є? Немає питань … Дійте. Про те, хто ви і звідки, жодної душі