книга лео на перешейке карена рашаз них з косими врозліт, як у зайця, главами, завмираючи! від жаху, прошипіла:
— Карамба йде!
Я знав, що вони в перший же день переінакшили моє ім’я та по батькові і нагородили за очі прізвиськом Карам- Е!  Ба. Така доля багатьох наставників, можна благо дарувати тільки долю, що вони не винайшли щось уничто- ф лишнього-образливе, на що були великі майстри. Притвор- але хмурячись, я грізно запитав:
— Як ти мене назвала?
Дивлюся, розгубилася від страху і в особі ні кровинки.
Ж розкаявшись, я став гладити її по голові, щоб УЗПО-1 в коіть. Для десятирічної дівчинки я був, мабуть, я грізний і справжній начальник табору. Питаю, що | ч вони тут роблять. Дівчата перезирнулися і потупилися. в Вони щось ховали за спинами, але я зробив вигляд, що не | у помічаю цього. Озирнувся навколо, і що ж я бачу: 11 батюшки-рідна, в сосняку бенкетує піщеторг. На галявинах,  в розстеливши ковдри, розкинувши самобранки, куштують роди- | м ки і діти. Кругом борошняні тіла напівроздягнених до- д лих, спадаючі складки ситих жіночих тіл. Лужки | з в цукеркових папірцях, апельсинових кірках, шкаралупі II і клаптиках газет, шиплять відкриваються пляшки з ли- т мої пеклом, мами заштовхують в роззявлені роти своїх чад 11 смачні речі. з
Чимось мені ця ідилія відразу не сподобалася. Ліс, ій наш священний ліс, був осквернений, здавалося мені з горя-1 ча. Була якась розгнузданість в цьому цілком закон-1 ном недільному бенкеті. Правда, випнутими напоказ I виявилася травна сторона сімейних відносин I з таємним змаганням груп в достатку. Право, діти §1 сумують за батькам не шлунками, але, бог з ними, не моє це діло.
Мені не сподобалося присутність на чужому святі моїх дітей. Я відвів до пляжу дівчаток. Дивлюся, а там жодного малюка. З того дня я і п’ятірки створив. Тут-то я і за-1 бігав. Всі молодші — вихованці Анни Дановни. Вони в
невловимо виділяються з середовища вихованців дитбудинку особливої ​​со¬хранностью і нальотом того, що іменували раніше  хорошої сім’ї ». Анну Дановну діти скоромовкою називаються рали Аннадана, а дорослі звуть її так позаочі. Дуже (вузькому колу осіб ця сувора жінка дозволяє име- Шова себе так і в очі. За освітою Аннадана [фізик. Війну провела на передовій, в іншому місці мені lee важко уявити, хоча вона навідріз відмовляється, підтримувати цю тему при будь-яких розмовах. Вона біль-шневічка з двадцятих років. брат її -. один з перших російських льотчиків, герой громадянської війни, похований Гатчині. Інший брат герой народної Польщі,
Аннадана в незмінному коричневій сукні зі стол¬пім білим коміром, як у гімназисток, кащтановимі Волосся її туго стягнуті до потилиці і зібрані в ладний вузол. Погляд прямий і безстрашний. Всім ясно, що вона могла б знайти місце куди завидней і райком не раз її
на щось умовляв. Але Аннадана непохитна. Я ду-травня, вона переконана, що війна ще триває, коли діти її однополчан не дочекалися рідних. Вона, мабуть, вважає, що з одного фронту переведена на інший. Не будучи манірною, вона тримає людей на дистанції з такою вродженою силою, що самі напористі при ній в’януть; Навіть владна Господиня вважає за благо обходити стороною Аннадану, яку багато хто вважає справжньою господинею Будинку. Вона, можна сказати, мотузки вила з сво¬іх хлопців, а вони тільки мовчки боготворили її.
Словом, вплив сильної і благородної натури Анна-дані помітно було на кожну дитину, як би вони не різнилися характерами. Це вплив надавало їм по- керк, стиль. Вони і справді здавалися дітьми іншої породи, за столом були стриманішими інших, в іграх ви¬казивалі менше суєти і вереску, в їх слухняності не відчувалося ні тіні догідливості. У таборі їх чоловік двадцять п’ять. Вони молодше всіх і тримаються разом, .. ….
У Аннадане мені імпонувало все, і я невольцо під- | тягівался, думаючи про неї, а її хлопців опікав з особливим удо-

Книга Літо на перешийку стор 23

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *