книга лео на перешейке карена раша

«КАРАМБА»

На озері ж моєму педаго-ня зарозумілості було завдано відчутного Удар.
До того ранку здавалося, що я безроздільно володію становищем в таборі, знаю якщо не думки кожного, то їх задуми і підприємства напевно. Я кожного дня ве¬чером у вогню ми збирали коло і вели бесіди естествен¬ние, довірчі, розробляли всі плани. Тут на¬значалісь наряди, кому пиляти дрова, кому чистити кар¬тошку, кому драїти котли. Робили це так, як прийнято у великій і дружній родині. Найчастішим покаранням у нас було — носити воду, тягати на собі сухостій з лісу, збирати чорницю для оладок або приготувати метр грибів, тобто насушити з них метрову нитку. Про¬вінівшіхся вистачало, і гриби не переводилися на на¬шем столі в супах і жаркому. Сушили гриби для Будинки на зиму. Висіли вони темними суцільними нитками під всій дахом навісу.
Тут же, на стовпах, висіли трубки, ласти, лукош¬кі, саморобні рушниці для підводного полювання, зв’язки лу¬ка. Поруч громадилися дровітні березових дров. Піч і навіс зі своїми ароматами, вогнем і ласощами були царством Марії Іванівни. Ті, хто не мав схильності до спортивних поєдинків, мрійники, байдужі до во¬інской доблесті, найчастіше тулилися до вогню і добро
вільно надавали Марії Іванівні всілякі послуги, од¬нім словом, гніздилися навколо вогнища, жили особливим життям, про щось тихо розмовляли і, здавалося, заботі¬лісь тільки про те, щоб ніхто їх не турбував.
Виходжу я якось на озеро рано вранці з завзятими рибалками. Роса ще не спала, і озеро нагадує в ут¬реннем густому тумані велику глечик парного молока. Раптом в розривах туману бачу пліт під вітрилом і трьох хлопчиків на ньому. Вони теж помітили мене і, треба сказати, були ошелешені не менше, аніж Одіссей зі супутниками, які побачили, як в бухті виріс перед ними Циклоп. Фігури хлопчаків мені здалися подозрі¬тельно знайомими. Туман знову обволікає їх, і пліт зникає. Благо вітру немає, а на веслах вони далеко не підуть. Туман на час розсіюється, великий пліт по¬является знову. Біле простирадло обвисла на щоглі. Штиль. Пліт пофарбований свіжої синьою фарбою, а на його обвислому вітрилі кострубато, але крупно виведено назву корабля: «Карамба».
Читаю і не вірю своїм очам. Яка нахабність! Втекти з табору на світанку потайки і настільки визива¬ющім чином! І звідки вони взяли пліт? Судячи з осна¬стке, операція готувалася таємно і довго. Екіпаж я раз¬глядел — це мої тихі, сінешні мужички, мрійники. Так і є. Кузнецов, Кузя, в незмінних кризових са-погах з панічного страху перед зміями. Він знімає їх тільки перед сном. Але доля не сліпа. Едінственно¬го людини вжалила за літо змія, і цією людиною був Кузя. Він за капітана. Боцман Коля Сидоров, брат Спічі. На відміну від сестри хлопчик звичайного телосло¬женія і цілком мирного характеру. І Вова Воробйов, не те в ролі єдиного матроса, не те пасажира.
Цей, думаю, не пропустить сумнівного меропрія¬тія, а в нашій спартанської життя неприкаяний, завжди послужливий, тямущий, мінливий. У старших він в по¬сильних, у молодших важливий консультант, у середніх навідник на склади сусідніх таборів, де мої разжі-

Книга Літо на перешийку стор 42

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *