притримуючи коня, з відчаєм в серці прислухаючись до шерехів;доносилися з темних полів, бо йому чудилися в них звуки поцілунків.
VII
Сходка зібралася в Бабиному лозі, на широкій нещодавно вирубаній лісовій просіці. Ця просіка тяглася по пологому схилу і була оточена високими деревами, прямі рівні стовбури чудових буків височіли навколо неї білою колонадою, розписаної зеленуватим візерунком лишайника; на траві лежали повалені велетні, а з лівого боку вишикувалися геометрично правильними кубами штабеля обтесаних колод.
До вечора холоднеча посилилася, під ногами хрустів замерз-ший мох. На землі було зовсім темно, зате верхівки дерев чітко вимальовувалися в світлому небі— повний місяць піднімалася над горизонтом, готуючись затьмарити біс-чисельні зірки.
Зібралося близько трьох тисяч вуглекопів; величезний, гу-швидкороз’ємні з’єднання multi-рой — чоловіки, жінки, діти gjg поступово за-повнив всю просіку; для тих, хто прийшов пізніше, не знайшлося на ній місця — вони стояли далеко, під деревами, а люди все прибували і прибували, натовп, потопає у темряві, ширилася і живими хвилями заливала суміжні ділянки.
Лунав невиразний гомін величезного натовпу-Каза-лось, в цьому нерухомому заіндевелом лісі загув вітер, що віщував бурю. На верху ската стояли Етьєн, Рас — нер і Мае. У них йшла суперечка, чулися різкі вигуки. Близько сперечалися тіснилися інші вуглекопи: Лівак, сердито сжимавший кулаки, Пьерон, норовивший триматися спиною до глядачів і вкрай засмучений, що йому не вдалося довше протягнути свою уявну лихоманку; по сусідству сиділи поряд на повалившемся сухому дереві старий Безсмертний і Мук, обидва, здавалося, занурені в глибоку задумливість. Позаду них прилаштувалися зубоскали Захарій, борошні та інші, що з’явилися на сходку просто з цікавості — «для сміху», як вони говорили; різку протилежність їм представляли cq — жінки, що бралися разом, — суворі, зосереджені, як у церкві. Дружина Мае мовчки кивала головою, слухаючи цриглушену лайку дружини Левака, Філомена кашляла —
