іронічне і легковажне ставлення до людей, та й до всього на світі. Першою труднощами виявився спуск в Рекільярську шахту; довелося розчистити гирло стовбура, зрубати горобину, повисмикувати кущі терну і глоду та ще полагодити сходи. Потім почалося намацування. Спустившись з десятьма робітниками, Негрель велів їм стукати сталевими зубками обушків в тих місцях вугільного пласта, на які він вказував; А постукавши, кожен приникав вухом до пласту, в надії вловити далекий у відповідь стукіт. Але марно пройшли вони по всіх ще не затоплених гірських виробках — жодного разу пе почули вони відгуку. Отже, утруднення збільшилася. В якому ж місці почати проходку? І все ж завзятість не слабшало, в тузі і тривозі люди шукали рішення.
З першого ж дня робіт в Рекільяр вранці прийшла вдова Мае. Вона сіла на балку біля стовбура шахти і не рушала з місця до самого вечора. Коли хтось виходив з колодязя, вона вставала і безмовно питала палаючим поглядом: «нічого? Нічого немає?» І знову сідала на стару балку, знову чекала, без єдиного слова, з кам’яним, суворим обличчям. Приходив в Рекільяр і Жанлен і, бачачи, що люди заволоділи його схованкою, кружляв біля входу з переляканим видом хижого звірка, що побоювався, що виявлять його нору і віднімуть накрадені ним запаси; він думав також про молодого солдата, що лежав у штреку під обвалом, і побоювався, що прибульці порушать спокійний сон мерця; але в цій стороні шахта була затошге на водою, а розшуки вели лівіше, в західному квершлаге. Спочатку приходила і Филомева, проводжаючи Захарія, який входив в пошукову партію; але потім їй набридло мерзнути без потреби і без користі; і вона залишалася вдома, в селищі, тягла звичайне своє існування, млява, до всього байдужа, кашляла з ранку до вечора. Зате Захарій жив тільки однією думкою-знайти сестру — і готовий був заради цього зубами гризти землю. Ночами він кричав уві сні; Катрін снилася йому, він її бачив, чув: від го-
Книга Жерміналь стор.438
