слова скорботи, жодної скарги. Іо тут раптом, угледівши Етьєна, він аж затремтів від люті, сльози потекли з його очей, а з чорного рота з кровоточать ясна, роз’їденими тютюновою жуйкою, полилася уривчаста безглузда лайка: — Сволота! Свиня! Гадина! Стривай, ти за
Етьєн звернув було убік, щоб позбутися від неї, але натрапив на дружину П’єрона, яка прибігла через садок. Розпусна молодичка раділа смерті своєї матері, бо побоювалася, що за несамовиті випади баби відповідати доведеться її рідним; анітрохи не оплакувала вона і свою
уявили собі. Нічого цього немає і не може бути на нашій грішній землі. А є все та ж злидні… Злиднів скільки хочеш, та ще на додачу стріляють в бідняків! Этьеи слухав ці нарікання, і кожна її сльоза викликала у нього
їм варто тепер добренькими прикинутися? Адже кулями вони нас вже пригостили! — Мамо, А куди ж нам діватися? Де будемо? У селищі нас, звичайно, не залишать. Мати відповіла невизначеним і грізним жестом. Куди вони підуть? Вона цього не знала і
свій голод, люто вишкребували ложками денце Старої каструлі, в якій напередодні варили капусту; мати, поклавши Естеллу па стіл, стояла, випроставшись на весь зріст, і загрожувала кулаком Катрін: — А ну повтори, проклята! Повтори, що ти брякнула! Катрін сказала, що вона