війни… — тут він затнувся. — Села немає… Одна береза пішла в ріст. Вже дісталася до руїн. Дуже любить людей. Дуби Німець під корінь… адже Знав, гад, де порода.
Петрович не місцевий, з переселенців, з тих пір як Перешийок повернувся до Росії. Він, здається, з Смоленщини, Марья Іванівна казала.
Петрович продовжує наступати. Мова його некваплива, з розстановкою.
— Хто обжив церкви, як забили їх? Хто до дзвіниць добрався? Твоя береза. Хто на гарі п пустках перший? Усі вони ж твої сестрички ненаглядні, всі береза з вільхою та осикою.
Петрович відвернувся.
— Як вам всією душею. Люблю твоїх пацанів…
А ти… «Береза… Красиво…» Вдумайся сам, ти ж грамотний, — продовжував він примирливо. — Ну навіщо, скажи, все в природі стає мало, ліс бідніє, звір пропадає, птах пішла, річки що смітника, не нап’єшся. А берези з кожним роком хоч відбавляй, хоч караул кричи! З чого б це? Хіба так буває, щоб доброго була прірва. Ну відповідай, чого мовчиш? «Красива…» — передражнив він. — Її красу лісоруб обходить стороною, її, милий, в плані немає. Я ж тобі кажу — сміття, віник, а ти ображаєшся.
А я візьми та й запереч:
— Хороший віник. Меблі дорогу роблять з якого дерева? З місцевої, карельської, берези.
Петрович подивився на мене зі співчуттям.
— Карельська береза, синку, це не дерево, а бородавка. Наріст на березі зрізують — це і є карельська береза. Кап називається. Хвороба березова, зрозумів? Недуга цей рідкісний, тому і доріг.
Це мене доконало. Мені було соромно. І, вже здаючись, я невпевнено зауважив:
— А дрова березові, скажеш, погані? Краще немає дров, кажуть.
— Дрова? Чому ж погані? Гарні. Тільки дрова —
вони і є дрова. Їх ні в щогли, ні в палі, ні додому не пустиш. Дуб дає більше тепла, та який дурень, крім тупого туриста, пустить його на дрова. Бачиш, скільки тут берези? А звіщають, що при Петрові була одна ялина. І яка ялинка?! Що не дерево, то храм. Так сосна корабельна по сухих місцях. — І тут, знову воодушевляясь, звернувся до мене: — Знаєш, що таке освітлення і прочищення?
-Ні, — кажу.
Так я тобі скажу. Для нашого брата в лісі очищення та освітлення що для хлібороба посів або прибирання. Словом, жнива, Посадили, скажімо, на вирубках дуб, сосну, ялину — дивись в оба за делянкой. Береза з осикою тут як тут. Задушать підріст. Кінець породі. Спитай по всьому лісництвам Русі, хто біч російського лісу? Береза, скажуть, якщо коротко, ну турист ще з гітарою. Шпана, брат, зростання пішла.
Тут Петрович, побачивши, що, але звичаєм, нас оточили хлопці, каже мені:
— Бот ти багато вчився, скажи мені, хто такий Графф? Прізвище така — Графф, ім’я забув.
Книга Літо на перешийку стор 56
