Мае вдарив ломом,— утворився отвір, почулися голоси тих, хто розкопував з іншого боку. Хтось крикнув, що знайшли Жанлена. Хлопчик без свідомості, обидві ноги у нього перебиті, але він ще дихає. Ніс його на руках батько і, обмежуючи зуби, бурмотів лайки, виливаючи в них свою скорботу. Катрін та інші жінки знову запричитали.
Негайно склалася ХОДА. Бебер привів бойову, її впрягли в дві вагонетки: в першій лежав труп Берлока, який підтримував Етьєн; у другій сидів Мае, тримаючи на колінах Жанлена, все не приходив до тями і прикритого клаптем сукна, зірваного з вентиляційних дверей. Рушили кроком. Над кожною вагонеткою червоною зіркою горіла лампочка. Позаду йшли вуглекопи-п’ятдесят чорних фігур, що рухалися низкою. Лише тепер відчули безмірну втому, вони ледве волочили ноги, мало не падаючи, ковзаючи по бруду, крокували в похмурому зневірі, немов стадо, уражене повальної хворобою. Знадобилося півгодини, щоб дістатися до рудничного двору. Здавалося, ніколи не скінчиться ця хода в густому мороці по підземних галереях, які роздвоювалися, повертали, перетиналися.
На Рудничному дворі Рішом, який обігнав усіх, наказав спустити порожню кліть. П’єрон негайно ж вкотив в неї обидві вагонетки. В одній раніше сидів Мае, тримаючи на колінах покаліченого сина, а в іншій Етьєн — він обома руками обхопив труп Берлока, щоб той не вивалився. Коли робітники набилися в два інших яруси кліті, вона стала підніматися. Підйом тривав дві хвилини. У стовбурі шахти лив холодний дощ; все нетерпляче дивилися вгору, — хотілося скоріше побачити світло.
На щастя, хлопчисько, посланий до лікаря Вандер — гагену, знайшов його і привів на шахту. Жанлена і тіло
Книга Жерміналь стор.172
