критичні судження. Він проводив за книгами ночі безперервно, він отримував багато листів; він навіть подіїсался на бельгійську соціалістичну газету «Месник», і та перша з’явилася в селищі газета вселяла робочим незвичайне повагу до нього. Власна зросла популярність з кожним днем все більше підстьобувала його енергію. Вести активне листування, обговорювати в ній долю робітників у всіх кінцях провінції, давати поради ворейским углекопам, а головне, відчувати, що він став осередком цілого світу, який обертається навколо негог— все це лестило марнославству Етьєна, ще недавно механіка, перепачканного мастилом, забійника, чорного від вугільного пилу? Він піднявся на одну сходинку, він наблизився до ненависної йому буржуазії і, не зізнаючись собі в цьому, потай пишався своїм розумом і радів відкрилася для нього можливості досягти матеріального благополуччя.
Тільки одне скалкою сиділо в душі: свідомість, що йому бракує освіти, що з-за цього він стає не-спритним ж боязким, коли стикається з яким-небудь держ-подином в сюртуку. Він не переставав займатися самооб-роззуванням, поглинав безліч книг, але через відсутність систематичності прочитане засвоювалося дуже повільно, і врешті-решт в голові у нього виникла порядна плутанина: знав він набагато більше, ніж розумів. Тому в інші години здорових роздумів його охоплювала тривога, побоювання, що він зовсім не та людина, яку так довго чекали вуглекопи. Бути може, тут потрібен адвокат, людина вчений, який здатний і говорити, і діяти і нічим не зашкодить товаришам. Але тут вже наростало обурення і поверталася впевненість у собі. Ні, ні Ніяких адвокатів — всі вони шахраї, користуються своїми знаннями для того, щоб солодко є ж пити за рахунок народу. Будь що буде, але робітники повинні самі вершити свої справи. І знову плекав він мрію стати народним трибуном. Монсу біля його ніг, десь в туманній далі-Париж. Як знати, а раптом в один прекрасний день він стане депутатом, виступить з промовою в розкішному залі. Етьєн уявляв собі, як він метає громи і блискавки проти буржуазії,—це буде перша мова, вимовлена робочим в парламенті.
Вже кілька днів Етьєн був вельми стурбований. Плю — куля слав лист за листом,— пропонував приїхати в Мон-
Книга Жерміналь стор.204
