— Ну добре, припустимо. А тільки до чого все це вас приведе?
— До найпростішої бездержавної громади, до Нового світу, де все буде побудовано заново.
— А якими засобами ви здійсните свою ідею? Як думаєте за це взятися?
тх Пустимо в хід вогонь, отрута, кинджал. Розбійник-ось справжній герой, народний мртятель, дієвий револю-ціонер, без книжкових фраз. Потрібен цілий ряд жахливих замахів, щоб застрашити можновладців і пробудити народ!
І, кажучи це, Суварин змінився,— він був грізний. В екстазі він підвівся, світлі очі його горіли вогнем містичної віри, тонкі руки стискали край столу з такою силою, ніби хотіли відламати дошку. Етьєн в страху дивився на нього, згадуючи те, що обривками довіряв йому Суварин, розповідаючи про бомби, закладених під царським палацом, про шефів жандармерії, яких вбивали ударами ножа, немов диких кабанів, про свою кохану, єдиній жінці, яку він любив, про те, як її повісили у Москві дощовим ранком, а він, стоячи в натовпі, в останній раз цілував її поглядом.
— Ні! Ні! ~ бурмотів Етьєн, відмахуючись від цих моторошних видінь.— Ми тут ще до цього не дійшли. Вбивства, пожежі! Ніколи! Це жахливо, це несправедливо, всі товариші обуриться і, чого доброго, вдавлять винуватця таких жахів.
Для нього, справжнього француза, залишалася непости-жимой ця похмура мрія про винищення роду людського, який слід було начисто скосити, як поле пшениці, щоб народи знову піднялися з небуття. Він вимагав від Суваріна відповіді:
— Ну, виклади мені свою програму. Ми хочемо знати, куди йдемо.
І Суварін спокійно сказав на закінчення, неуважно і задумливо дивлячись вдалину:
— Всі міркування про майбутнє злочинні — вони стають безпосереднім актам руйнування і затримують^розвиток революції.
Етьєн засміявся, хоча від такої відповіді у нього мурашки по спині побігли. Втім, він охоче визнавав, що в ідеях Суваріна, залучали його своєю жахливою простотою, ость і хороші сторони. Але якщо розповісти
Книга Жерміналь стор.219
