Дійсно, це був Трубач. Бідолаху спустили в шахту, але він так і не міг з цим звикнутися, завжди був нудний, млявий, працював без будь-якого полювання і, здавалося, сумував про сонячне світло. Марно Бойова, найстаріша кінь в шахті, дружньо терлась об нього головою, покусивала йому шию, намагаючись передати йому частку свого смирення, прийшов до неї за десять років. Її ласки тільки посилювали глибокий смуток Трубача, він здригався всім тілом, не приймаючи розрад товариша по нещастю, що з-старився в темряві; і всякий раз, коли вони зустрічалися в квершлагу і пирхали, стоячи на роз’їзді, здавалося, вони скаржаться один одному: Стара кінь-на те, що вона не пам’ятає минуле, а молода — що не може його забути. У стайні вони були сусідами, стояли поруч у ясель, опустивши голову або обдаючи один одного гучним диханням; вони ділилися своїми мріями про сонячне світло, мареннями, в яких їм бачилися зелені луки, білі дороги, золотисті промені, нескінченний простір. А коли Трубач, весь в холодному поту, помирав на солом’яній підстилці, бойова в розпачі обнюхувала його, і її короткі пофиркування схожі були на ридання. Вона відчувала, як тіло Трубача холоне; шахта відняла у неї останню втіху одного, з’явився з далекої поверхні землі, ще овіяної такими славними запахами, що нагадували старої коні про неповернутої молодості і вільному повітрі. Помітивши, що Трубач не рухається, бідолаха заіржала від страху і зірвалася з прив’язі.
Мук за тиждень попереджав старшого штейгера, що з конем недобре. Але хто став би в таку хвилину турбуватися про хворий коня? Панове начальники не любили піднімати коней на поверхню. А все-таки довелося її підняти. Напередодні конюх за допомогою двох чоловік цілу годину пов’язував мотузками Трубача. Потім впрягли Бойову, щоб дотягнути труп до ствола шахти. Налягаючи на постромки, Стара лашадь повільно крокувала, тягнучи мертвого свого друга по такому вузькому штреку, що тіло Трубача вдарялося об стінки, п камені роздирали його шкуру. Бойова втомилося хитала головою, прислухаючись, як шарудить по щебеню ваблюючи нею важка туша, яку чекали на шкуродерні. У кліті Бойову випрягли, і вона похмурим поглядом стежила за підготовкою до підйому; тіло, обвязанное мотузяною сіткою, втягли на решітку, що прикривала колодязь для стоку води; сітку прив’язали
Книга Жерміналь стор.385