книга лео на перешейке карена рашасебе рівним. Правда і гідність нерозлучні. Правду не викрикують через спини. На праведному раді мож¬но бути тільки першим серед рівних і, природно  за загальною згодою. «Згода». Ось ще одне ключове сло¬во, без нього немає ні сім’ї, ні кола, ні ради. Так? А коли так, то все на раді розсідаються по колу, а не по гострим кутках. Не те щоб без кола не буває ради, швидше за коло і рада одне і те ж. Без кола немає згоди, а без згоди немає ради. Любов до правди породжує рада, а рада народжує мир і злагода. Коло як би ідея цих явищ.
Ось звідки родинне коло. Я знайду прояви кру¬га в різних кінцях світу. Понеділок, характер людей, влія¬ніе ззовні, нарешті, накладають свій відбиток на куль¬туру, але коло залишається незмінним як якийсь генотип європейської сім’ї. Погляньте па коло олімпійських богів або на круглий стіл короля Артура, який і не був королем в нинішньому розумінні, а скоріше був вож¬дем лицарської дружини. Або візьмемо козачий коло, який бачився кріпаком як ідеал справедливого правління. А що таке козачий коло, що не громадська сходка, світ в умовах небезпеки. Чи не є прагнення до нього один із проявів немеркнучого в народі вече¬вого духу соборності? Князь па віче звертався до наро¬ду: «брехати, мужики, псковичі». А іноді віче реклам князю: «Ми тобі вклоняємося, княже, а по-твоєму не хо¬тім». Коло тримається на совісті і гідності. Щоб: слухати всі частини Русі, Мінін з Пожарським закликали всі міста надіслати своїх представників в «Рада всієї землі Руської», який народився в народному ополченні. Так був створений загальноруський відсіч ворогу, і в основному з людей служивих і тяглових.
Ось які тисячолітні і розлогі коріння у на¬шіх Рад, вони від народних сходок, від одвічного на¬родного прагнення до єднання, правди. Поради — вис¬шее прояв кола, тому що не міщанська і не лицарська мрія втілена в них, не кастова і не станова, а глибока загальнонародна мрія про справедливість. На¬род це осягає серцем.
Скільки не шукай, а в середовищі споріднених народів ні-ні та й виявиться незнищенний дух кола, як би за-кодований в спадкової пам’яті. Висадіть гор¬сточку російських на безлюдний острів, і вони утворюють коло. Як це зробили скандинави в Ісландії і козаки, відірвавшись в Дикому полі від материнського рідного мас¬сіва.
А хіба владика Олімпу Зевс не був тільки першим серед рівних? Правда, не обходилося без сімейних сварок, мабуть, і демократія богів не без вад. Наскільки самодержавної були наші царі, а й ті невпинно під-підкреслювала, що вони тільки перші дворяни серед рівних дворян. Вони більше знали про природу своєї влади і про те, наскільки незнищенний в народі вічовий дух, ніж ми думаємо. І тому вони не забували «грати» в коло, скликаючи собори і звертаючись до боярської думі. На що був грізний Іван IV, а не забував називати себе «госу¬дарем над государями землі Руської». Проголошуючи це, він давав зрозуміти, що пам’ятає, де і з ким живе. Ні. султану турецькому, ні богдихану китайському та¬кая формула і в страшному сні не привиділася б, задох¬нулісь б в люті від одного натяку на круг.
Коли англійці примусили Іоанна Безземельного підписати Велику хартію вольностей, вони тільки вос-становили, як їм здавалося, втрачене було торжество кола, на їх мові — парламенту, з яким і зараз буржуа «грають» в коло для обдурювання народу.
Або ось ще приклад кола. Пам’ятайте, вірний Кент ви-покладав Ліру правду про його справжній стан, а той прийшов в сказ. Ось цей-то гнів Ліра і служить Кенту вже незаперечна ознака божевілля короля. Тільки божевільний король, думає Кент, міг тоді розгніватися, коли дворянин говорив йому правду в обличчя. ,.
На ближньому МПЕ Сході божевільним був би рла-, який допустив НАСТІЛЬКИ вільні відносини СО СВОЇ;

Книга Літо на перешийку стор 35

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code