книга лео на перешейке карена раша

НА ОЗЕРІ

Про що співають дискантом всі клітинки в хлоп’ячому тілі напередодні літніх кані¬кул? Хто панує в його уяві, де він бачить себе в мріях? Може бути, об’їдається суницею? З хру¬стом їсть яблука? Ганяє м’яч? Лазить по деревах? Смот¬ріт кіно про врйне? Так, ці заняття принизять хлопчика. Але всі вони, сієста взяті і навіть помножені на сто, чи не перетягнуть одного — купання! Що б хлопчисько не робив, він живе в передчутті купання. Він, може бути, тільки заради цієї нагороди і зубрить вісім місяців по кілька годин на день шкільні премудрості. Что¬би відчути невагомість, відкрити очі і бачити, як в примарному переломленому світлі струмує під во¬дой тіло, підняти бризки, кувиркнуться, рвонути з дру¬гом наввипередки, віддати цьому всі сили, відчути воду усіма клітинами, з підгинаються коліна добре¬ сти до пляжу, з стукають від холоду зубами впасти на гарячий пісок й блаженно витягнутися, підставивши міло¬сердному сонця посинілу гусячу шкіру. Через де-сять хвилин переглянутися змовницьки к.с. іншому, ків¬нуть в сторону озера, вскочити підкинутим неземною силою і мчати вперед з криком, піднімаючи фонтанів се¬ребряних бризок, і знову впасти в обійми таємничих глибин і відчувати кров’ю древній поклик народитися знову з синьою купелі. Ось для чого створено літо і, може
бути, створено саме сонце, ось навколо якого головної події струмують тумани, дмуть вітри, шумлять дощі і крутяться всі планети. Без купання життя втрачає щось найпотаємніше, що надає їй красу і прикрашає зимові будні. З роками ми забуваємо це не тому, що мудрея, а тому, що грубеем в тривогах. Але якби не було в дитинстві у нас води, не всі ми змогли б потім ви¬стоять в життя.
Наділені початкової мудрістю хлопчаки пристрасно поклоняються природі і інстинктивно знають, що найбільші радості на землі безкоштовні і дані всім нам в дар — це ходьба, сонце, ліс і вода. Віру в ці початку часто сповідують тепер тільки хлопчаки. Я знав купання в центрі літа, знав це так само добре, як те, що непоправне могло обрушитися на нас імен-но на воді. Слова Господині: «Щоб тільки ніхто не уто¬нул», стояли у мене в вухах кожну мить. Як мені подарувати хлопцям найвеселіше літо в їх дитинстві, а я в цьому собі поклявся, що не затьмаривши нічим свято?
Я опитав навколо всіх, кого ні зустрічав, від сторожів до шоферів і начальників таборів, наводячи розмову на одну і ту ж тему. За яких обставин частіше все¬го трапляються нещастя на воді? Відлущить крівотол¬кі, перебільшення, пристрасті, я, здається, витягнув стоя¬щее уваги зерно. Суть проста.
Діти купаються мало.
Щоб вгамувати спрагу, вони тікають потайки на озеро. Ось там-то малодосвідчених міських хлопців і чекають каверзи на незнайомих берегах. Коли так, тоді я знаю, що мені робити. Мої діти ніколи не втечуть потайки ку¬паться. Я буду купати їх сам, і купати до знемоги.
Ми йшли на озеро після ранкових вправ. Вони щулилися від ознобу, збившись біля берега і пробуючи бо¬симі ногами воду. Я був невблаганний і штовхав їх у воду  Після сніданку я вів їх на озеро знову. Кожен день винаходив все нові турніри на воді, навчав плавати я робити з містків всілякі сальто. побудував пліт

Книга Літо на перешийку стор 38

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *