і мерзотники, та ж начальники завжди були і будуть, вірно? Ну і нічого ламати собі голову. Багато міркувати стали!
Тут Етьєн відразу надихався. Як?! Робітникам заборонено міркувати? Та ж саме тому, що робочий тепер став міркувати, все скоро і зміниться. У дні молодості Безсмертного углекоп все життя проводив у шахті, працював, як віл, як жива машина для видобутку вугілля, завжди, завжди був під землею, а що робиться на землі, того і не бачив і не чув, і багатіям, які всім керують, легко тоді було, після порозуміння між собою, продавати, купувати робочого, висмоктувати з неї кров, робочий про їх змову і знати нічого не знав. Але тепер він прокинувся, він подібний до зерна пшеничного, яке дрімає в, землі і, проростаючи в ній, дає, рцсткі; і в один прекрасний ранок сонце осяє сходи, що піднялися в борознах. Так, піднімуться люди, велика армія людей, Ц вони відновлять справедливість. Хіба всіх громадян не оголосили рівними з часу Революції; а якщо вони голосують разом, то чому ж робітник повинен залишатися рабом господаря, який йому платдт? Великі Компанії, які завели собі машини, всіх розчавили, і у рабочйх немає проти цих навіть тих прав, які були у старе час, коли ремісники об’єднувалися в цехи і умеди захищатися. Але стривайте, всі ці прокляті порядки полетять до біса-полетять завдяки просвіті. Ну, взяти хоча б тутешній селище; діди не вміли розписатися, батьки розписувалися, а сини і читають й пишуть — прямо як вчені грамотії. Так, піднімається потроху, піднімається і дозріває на сонці рясний урожай-нові люди! Раз тепер ніхто не прикутий на все життя до свого місця і може «при бажанні» зіштовхнути сусіда і зайняти його місце, то чому ж нашому брдту не пустити в хід кулаки і не спробувати здолати господарів?
Мае зацікавила ця думка, але він не вірив у таку можливість.
— Спробуй поворухнулися! Відразу тобі розрахунок! — твердив він.— Правду кажуть старі люди: на віки віків углекопу маятися і не бачити йому хоч кой-коли в нагороду за труди смаженої телятини.
Дружина його, мовчки про щось думала, раптом словце очд яась
Книга Жерміналь стор.151
