взимку у неї знову почався бронхіт. Тільки Мукетта, поблискуючи зубами, весело сміялася, схвалюючи стару Горе-лую, на всі кірки честившую свою дочку за те, що вона, негідниця, навмисне відсилає мати з дому, а без неї обжирається смаженої кролятиною, і за те, що вона, шкура продажна, живе приспівуючи, користуючись підлістю свого чоловіка. А на штабель колод виліз Жанлен, підтягнув до себе Лідію, наказав Веберу видертися до них, і всі троє стирчали нагорі, Підносячись треба всіма.
Сварку затіяв Раснер, вимагаючи, щоб на сходці був за всіма правилами обраний Президія. Поразка, яку він зазнав у «сміливому веселунові», привела його в сказ, він дав собі клятву здолати супротивника і сподівався завоювати колишній свій авторитет, коли буде мати справу не з делегатами, а безпосередньо з робочими масами. Етьєн з обуренням відкинув думку про обрання президії, вважаючи безглуздим робити це в лісі. Треба діяти революційно і просто, раз їх труять, як вовків. Бачачи, що суперечці кінця не буде, він разом заволодів аудиторією-виліз на високий пень і крикнув:
— Товариші! Товариші!
Неясний гомін немов змінився довгим зітханням і за-тих, і поки Мае намагався вгамувати протестував Раснера, Етьєн продовжував звучним голосом:
— Товариші! Раз нам забороняють говорити, насыла-ють, на нас жандармів, немов ми душогуби, розбійники, давайте поміркуємо в лісі! Тут ми на волі, тут ми як у себе вдома, ніхто не увірветься сюди і не змусить нас замовкнути, так само як ніхто не змусить замовкнути птахів і звірів.
У відповідь пролунали громові вигуки і крики:
— Так, так, це наш ліс! Ми маємо право тут побесе-дова. Говори!
Мить Етьєн мовчав. Лущі, ще стояла низько над горизонтом, як і раніше рсеещала лише вершини дерев, а притихла, безмовна натовп тонула в тим-ноті. Етьєн, що стояв біля верхівки ската, височів над морем голів, вимальовуючись чорним силуетом.
Повільним рухом він підняв руку і почав свою промову. Але голос його не гримів раскатами, він говорив СПО-койно, діловим тоном, як довірена особа народу, що від-дає йому звіт. Нарешті він міг вимовити ту промову,
Книга Жерміналь стор.255
