загального страйку, якщо ми не зніматимемо несозних з роботи.
Штейгер помовчав. У питаннях робочого руху він, очевидно, був настільки ж необізнаний, як і забійник Мае. Нарешті він відповів:
– Ви у своєму праві, я проти нічого не кажу. Але у мене наказ, і більше я знати нічого не знаю… Я тут один. Люди повинні працювати під землею до трьох годин, і вони залишаться ?там до трьох.
Свист і крики заглушили його відповідь. Йому погрожували ку-лаками. Жінки підступили до нього впритул, він чув-ствовал на своєму обличчі їх гаряче дихання, але тримався стійко, високо піднявши голову; вітер ворушив його сиве волосся; мужність надало стільки сили Його голосу, що його ясно було чутно навіть в цьому гамі.
— Не пущу! Не пройдете, чорт би вас взяв!.. Ось кля-нусь, світлом сонячним клянуся, краще я здохну, а не дозволю торкнутися тросів! Не ходіть далі, не ходіть, а не то я на ваших очах кинуся в шахту!
Натовп здригнувся і відступив. Старий продовжував:
— Ну, хто цього не зрозуміє? Тільки свиня яка-ні-будь. Адже я такий самий робочий, як і ви. Мені веліли сте-мова, я і стерегу.
Далі цього розуміння дядечка Кандьє не йшло: обмежений Старий заскочив у своїй впертості, в під чинення військовій дисципліні за п’ятдесят років роботи під землею, в похмурій темряві, що погасила його погляд. Товариші в хвилюванні дивилися на нього: у кожного десь в схованках душі знаходили відгук його слова, Його покора солдата і смиренну мужність в хвилину небезпеки. Він подумав, що вони ще коливаються, і повторив:
— Кинуся в шахту на ваших очах!
Натовп це потрясло. Вона метнулася убік і поніс-лась. по дорозі, рівній, прямій дорозі, що тягнулася серед полів в нескінченну далечінь. Знову пролунали крики:
– В Мадлен! В Кревкер! Знімати з роботи! Хліба! Хліба!

Книга Жерміналь стор.300

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code