Але в середині, в самій гущі втекли, сталася звалище. Говорили, що Шаваль хотів втекти, скориставшись несподіваною зупинкою. Етьєн схопив його за комір і пригрозив переламати ребра, якщо він задумав якусь зраду. Шаваль відбивався, в сказі кричав:
– Ти що? Чого хапаєш? Або ми більше не сво-бодны?.. Я тут з вами замерз зовсім. Цілу годину на холоді! І помитися мені треба! Пусти зараз же!
Його і справді мучив хворобливий свербіж-до вологої від поту шкірі прилипли дрібні осколки вугілля і вугільний пил; та йому ще було холодно, фуфайка зовсім не гріла.
— Іди та мовчи, а то ми самі тебе вмиємо,— відповідав Етьєн.- Ти навіщо людей науськивал, крові тре-бував?
І всі стрімко бігли вперед, вперед.
Етьєн нарешті повернувся до Катрін. Вона трималася стійко, але йому важко було відчувати, що вона йде ось тут поруч, така жалюгідна, тремтить від холоду в витертої чоловічий куртці і в забруднених брудом штанях. Повинно бути, вона ледве жива від втоми, а все-таки біжить, намагаючись не відставати від інших.
– Йди, – сказав він нарешті.— Тебе ми відпустимо. Йти.
Катрін ніби не чула. Тільки глянула на Етьєна, і в очах її спалахнув докір. Вона ні на секунду не зупинилася. Як це вона може кинути в біді свого коханого? Шаваль, звичайно, не ласкавий, навіть б’є її, але ж він її коханий, перший чоловік в її житті. І Катрін обурювало, що більше тисячі людей накинулися на нього одного. Вона готова була захищати його, – без любові, з гордості.
– Забирайся! – злобно повторив Мае.
Але і почувши наказ батька, вона тільки сповільнила крок. Вона вся тремтіла, очі у неї опухли від сліз; через хвилину вона повернулася на своє місце і знову побігла разом з усіма. Її більше не гнали.
Все полчище перетнуло Жуазельську долину, пробі-жало трохи по Кронській дорозі, потім повернуло в напрямку Куньї. У тій стороні маячили далеко за-водські труби, уздовж шосе тягнулися дерев’яні сараї, цегляні будови майстерень з широкими запорошеними вікнами. Минули один за іншим два робочих селища —
Ого вісімдесят, потім сімдесят шість, і в кожному ва призовний звук ріжка, на тисячоголосий клич натовп виходили з низьких будиночків чоловіки, женіцинн, бігли з усіх сил і

Книга Жерміналь стор.301

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code