наздоганяли ходу. Коли подойшг до Мадлен, вже набралося не менше півтори тисячі чоловік, Дорога спускалася по пологому схилу. Рокочущему потоку страйкарів довелося обігнути терикон, перш ніж захопити шахту.
Було тільки дві години дня. Але попереджені штейгери постаралися прискорити підйом, і, коли з’явилися страйкарі, з кліті виходили останні залишилися в шахті робітники — чоловік двадцять. Вони пустилися бігти з усіх ніг, в них жбурляли камінням. Двох відлупцювали, у одного відірвали рукав куртки. Гонитва за бегле- цями врятувала обладнання — ні тросів, ні котлів не тро-1 нулі. Людський потік покотився далі, до сусідньої шахти.
Ця шахта, Кревкер, перебувала в яких-небудь п’ятистах метрах від Мадлен. І там теж страйкарі натрапили на робітників, що виходили. Жінки схопили і відшмагали одну з відкатчиць, били так сильно, що на ній розірвали штани і оголився зад, на очах у реготали чоловіків; нам’яли боки забійникам, насаджали їм синців, розквасили носи. Зростала жорстокість: заговорила давня спрага відплати, безумство туманило всем’голи; з грудей рвалися і, обриваючись, гриміли крики: «Смерть зрадникам!», мчали крики ненависті, скарги на жебрацьку оплату праці, гарчання голодних, які вимагали хліба. Почали перепилювати троси, але напилок не брав, і занадто довгою здавалася робота, коли лихоманка гнала всіх вперед, вперед. У котельні зламали кран, виплеснули з розмаху відра води в палаючі топки, і від цього полопалися чавунні решітки зольників.
А ті, що залишилися у дворі квапили йти на Сен-Тома.
У цій шахті панувала сувора дисципліна, страйк її не торкнулася,— має бути, там, під землею, працювали зараз людина сімсот; це обурювало страйкарів. Постривай, схопимо кийки, почекаємо вас і підемо стінка на стінку, подивимося, чия візьме. Але пройшов слух, що в Сен-Тома — жандарми, ті самі жандарми, над якими сміялися, коли вони проїжджали вранці через селища. Як же це зробилося відомо? Ніхто не міг би сказати. Все одно стало страшно, і вирішили повернути на
Книга Жерміналь стор.302
