Люсі і Жанна притиснулися до г-ж Энбо, а та й сама завмирала від страху; Негрель встав попереду жінок, немов хотів грудьми захистити їх. Чи не в цей вечір завалиться старе суспільство? Те, що вони бачили, приголомшило їх. Полчище пройшло, по дорозі тягнулися в хвості лише відсталі, як раптом звідкись виринула Мукетта. Вона забарилася, тому що підстерігала обивателів — не з’являться вони у садової хвіртки або у вікнах особняків, і як тільки помічала їх, то, не маючи можливості плюнути їм в особа, негайно іншим способом висловлювала їм найбільше своє презирство. Ймовірно, вона й тут догледіла якогось буржуа, тому що раптом задерла спідниці і, нахилившись, вип’ятила свій величезний голий зад, на який впав останній Багряний промінь сонця. І ця витівка нікому не здалася непристойною або смішною,-в ній було щось страшне.
Все зникло людський потік понісся до Монсу, петляючи по звивистій вулиці між низькими хатками, пофарбованими в яскраві кольори. Коляска виїхала з двору ферми, але кучер не наважувався рушити в путь, бо не міг поручитися, що благополучно довезе господиню і панянок, якщо дорога зайнята страйкарями. А іншого шляху не було.
У-Але ж треба ж нам повернутися додому, обід чекає! – роздратовано сказала пані Енбо, нестямі від обурення і страху.- Ці негідники знову вибрали для свого бунту такий день, коли у: мене гості. Ось і робіть добро безсовісним людям!
Люсі і Жанна взялися витягувати Сесіль, що зарилася в сіно; вона відбивалася, думаючи, що хода «цих дикунів» все ще не скінчилася, і все твердила, що вона але хоче їх бачити. Нарешті всі дами знову сіли в коляску. Негрель схопився в сідло, і йому прийшла думка, що можна проїхати путівками через Рекільяр.
– Їдьте потихеньку,— сказав він кучеру, – дорога жахлива. Якщо зустрінуться нам купки бунтівників, зупиніться за старою шахтою ми трохи пройдемося пішки і через садову хвіртку потрапимо до себе додому, а ви поставте куди-небудь коней та візок,— ну хоча б під навіс на постоялому дворі.
Коні рушили. Натовп рухався далеко, вступаючи в Монсу. Обивателі хвилювалися, всі були в паніці: адже недарма черев місто два рази проскакали і драгуни

Книга Жерміналь стор.319

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code