і жандарми. Ходили жахливі чутки, розповідали про написані від руки оголошення, в яких робітники нібито погрожували випустити кишки всім буржуям: ніхто таких оголошень не бачив, не читав але дослівно приводили звідти цілі фрази. У сімействі нотаріуса ледь дихали від страху,— адже він отримав поштою анонімний лист, в якому повідомлялося, що в його льоху варыли барило з порохом і що пан нотаріус злетить у повітря, якщо не виступить на захист народу.
Якраз після отримання цього листа подружжя Грегуар зайшли відвідати нотаріуса і затрималися у нього, обговорюючи послання, причому власники Піолени приходили до висновку, що це справа рук яких-небудь жартівників; але раптом відбулося вторгнення страйкуючих і остаточно сполошило нотаріуса і всіх його домочадців. Грегуари ж тольло посміхалися. Відігнувши фіранку на вікні, вони дивилися, що діється на вулиці, і рішуче відмовлялися допустити думку про небезпеку, стверджуючи, що все скінчиться «по-хорошому». Пробило П’ять годин, вони ще могли почекати, поки шлях буде вільний, а потім перейти через вулицю і постукати до панів Энбо, запросив їх на обід. Сесіль, звичайно, повернулася і чекає там батьків. Але, мабуть, в Монсу ніхто не поділяв їх впевненості в благополучному завершенні подій: люди тікали, як божевільні, з гучним стуком замикали двері і вікна. Видно було, як Мегра намагається міцніше замкнути свою лавку за допомогою товстих залізних перекладин. В особі у нього не було ні кровинки, а руки так тремтіли, що його дружині — маленькій, щуплій жінці — самій доводилося загвинчувати гайки.
Полчище страйкарів зробило зупинку перед особняком директора. Пролунав крик;
— Хліба!! Хліба! Хліба!
Пан Енбо стояв біля вікна і дивився, але тут увійшов Іполит закрити віконниці, побоюючись, як би не порозбивали камінням вікна. Він спочатку убезпечив всі вікна першого поверху, потім перейшов у другий поверх; чутно було, як він клацає шпінгалетами, зачиняє гратчасті віконниці. На жаль, він не міг замаскувати також і віконце в підвальній кухні-вельми помітне віконце: за стеклами виблискували язики полум’я в грубці і червонуваті відблиски вогню на каструлях.
Пан Енбо машинально перейшов на третій поверх, в кімнату Поля. Дивитися звідти було найзручніше, з вікна погляду відкривалася дорога до самих майстерень компанії. Г-н Енбо встав за гратчастими віконницями, піднявшись високо над натовпом.
Книга Жерміналь стор.320
