при обвалі, підліток-відкатник і два забійника, теж з роздробленими черепами, з яких витік мозок, два страшних мерця з роздулися у воді животами.
У натовпі ридали збожеволілі жінки, рвали на собі сукні, подряпали до крові свої обличчя. Винесли нарешті Етьєна, спочатку привчивши його очі до світла ламп і трохи погодувавши його. І коли він з’явився, висохлий, як скелет, і абсолютно сивий, натовп розступилася, затріпітав від страху побачивши цього старого. Мати померлої Катрін замовкла і спрямувала на нього пильний, позбавлений думки погляд.

VI

Було чотири години ранку. Перед світанком квітневий нічний холодок зменшився, стало трохи тепліше. У чистому небі ще мерехтіли зірки, а на сході його заливала багрецем Зоря. По чорним сплячим полях пробігав вітерець, і тоді лунав трохи чутний шурхіт — провісник пробудження.
По Вандамській дорозі широким кроком йшов Етьєн. Він провів півтора місяці в Монсу на лікарняному ліжку. Все ще жовтий і дуже худий, він виписався, лише відчув, що може триматися на ногах, і ось йшов тепер. Компанія, як і раніше тремтіла за свої копальні, приступила до поступового звільнення неугодних, і Етьєн отримав попередження, що його не можуть тримати. Втім, йому запропонували допомогу в сто франків і дали батьківську раду кинути Шахтарську роботу, те-перь для нього непосильну. Етьєн, однак, відмовився від цих ста франків. Його вже кликав в Париж Плюшар, який, відповівши на лист Етьєна, надіслав йому і гроші на дорогу. І так, його давня мрія здійснилася. Напередодні, вийшовши з лікарні, він зупинився біля вдови Дезір в “сміливому веселунці”. А нині встав спозаранку-хотілося попрощатися з колишніми своїми товаришами і поспіти до восьмигодинного поїзда, що відходив з Маршьена.
На хвилинку він зупинився і постояв на дорозі, по якій розливався рожеве світло. Так приємно було подихати найчистішим повітрям ранньої весни. Ранок обіцяв бути чудовим. Повільно розгоралася Зоря; життя на землі прокидалася разом з сонцем. Етьєн рушив далі, бадьоро постукуючи кизиловою палкою, дивився, як далеко рівнина випливає з нічного туману. Він нікого не бачив до цього дня: мати Катрін один раз відвідала

Книга Жерміналь стор.469

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code