Вірно, вірно. Вугілля нам дають, не так щоб дуже хороший, але все-таки топити можна І за квартиру беруть недорого шість франків на місяць. Ніби й небагато, а часто так буває, що важко ці шість франків за-платити… Нині, наприклад, хоч на шматки мене ріж, немає ні гроша.
Барин і бариня мовчали, ніжачись в м’яких зручних кріслах; їм набридло і ніяково було слухати настирливе оповідання про жебрацьке життя вуглекопів. Мае з переляком подумала, що вони образилися, і додала спокійним тоном розважливої і практичної жінки:
— Та я просто так кажу, не скаржуся. Адже це вже у кого яка доля. З нею не посперечаєшся. Як не бийся, нам нічого не змінити. Найкраще-чи не так, пане, чи не так, пане? — чесно робити свою справу на тому самому місці, куди господь тебе поставив.
Пан Грегуар цілком з нею погодився.
– Якщо ви так дивитеся, голубушка, вам ніяка біда не страшна, ви завжди будете щасливі.
Оноріна і Мелані принесли нарешті згорток. Сесіль сама його розв’язала і дістала з нього дві сукні. Вона до-бавила до них дві хустки, панчохи і навіть рукавички — все, звичайно, чудово підійде дітям; вона поспішала, так як прийшла вчителька музики. Наказавши служниці скоріше загорнути відібрані речі, Добра панянка вже підштовхувала матір і дітлахів до дверей.
— Ми зараз зовсім без грошей,— тремтячим голосом вимовила Мае.— Нам би тільки п’ять франків…
І голос у неї обірвався, адже у всіх Мае була своя гордість, вони ніколи не просили милостині. Сесіль тре-вожно подивилася на батька, але той відмовив навідріз і з та –  ним видом, немов виконував якийсь борг:
— Ні, це не в наших правилах. Ми не можемо.
Дівчина, бачачи, як вражена відмовою прохачка,
вирішила ощасливити дітей. Вони як і раніше не зводили очей зі здобної булки. Сесіль відрізала два шматки і оде – лила обох.
— Це вам, візьміть!
Але відразу відібрала у них булку, зажадала стару г газету.
-Зачекайте. Вам загорнутий, і ви поділитеся вдома з | братами і сестрами.

Книга Жерміналь стор.85

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code