Просто принадність яка дівчина! Ось він доїсть хлі і тоді обов’язково обійме її і поцілує в губи, в її пухкі рожеві губи. Прийнявши таке рішення, боязкий хлопець відчув себе мало не насильником, від хвилювання у нього перехопило горло. Чоловічий одяг, про легавшая дівочу фігуру, збуджувала і бентежила його. Ось він прожував останній шматок, відпив ковток кави і передав флягу Катрін — її чергу допити все до дна. Ну, пора діяти. Етьєн насторожено подивився на забійників-чи не побачать вони, як раптом чиясь тінь виросла біля входу в штрек.
Шаваль вже кілька секунд мовчки дивився на них здалеку. Потім підійшов, впевнився, що Мао не може його бачити, нахилився над Катрін, що сиділа на землі, схопив її за плечі, закинув голову і зі спокійною нахабством вп’явся поцілунком в її губи, роблячи вигляд, що не звертає на Етьєна ніякої уваги. У цьому поцілунку були твердження свого права і ревнива рішучість.
Однак дівчина обурилася.
— Залиш мене, чуєш!
Шаваль підняв їй голову, заглянув в очі. Руді вуса і борідка здавалися вогняними на його чорному від вугілля горбоносом особі. Нарешті він випустив її і пішов Ï геть.
Етьєна кинуло в тремтіння. До чого було нерозумно чекати! Тепер поцілувати її неможливо,— вона, мабуть, подумає, що йому просто не хочеться відставати від цього хлопця. самолюбство його було уражено, він прийшов у щире від-сподівання.
— Ти навіщо збрехала? — запитав він упівголоса.— Адже і він твій коханець?
— Та ні ж! Клянусь тобі! — крикнула вона.— Нічого такого немає між нами. Інший раз просто подурим, 3 тільки і всього… Та він і не тутешній. Півроку поді, не Iбільше, як приїхав з Па-де-Кале.
Обидва піднялися, пора було прийматися за роботу. Поза — запна холодність Етьєна явно засмутила Катрін. Вероят по, вона вважала, що він красивіше Шаваля і, можливо, воліла б його довготелесому забійникові. Їй дуже хотелось втішити, обласкати ЄДР. Вона побачила, з яким удивленям Етьєн дивиться на свою лампу, помітивши, що полум’я І стало блакитним і оточене блідою облямівкою, і спробувала 1 розважити його.
Жерміналь стор.42
