Левак, не зупиняючись, перекинувся кількома Словами зі своїм мешканцем, людиною років тридцяти п’яти благодушним і славним здорованем.
— Ну як, обід-то буде нині, Луї?
— Здається, буде.
— Дружина, отже, в дусі.
— Здається, так.
Приходили й інші робітники,— на шахту поспішали всв
нові партії. Денна зміна починалася в три години; шазЖ та знову поглинала цілі полчища людей, і вони растека ися замість забійників по всіх виробках і лаваш Кліті ніколи не стояли без діла: і вдень, і вночі людиЙ як комахи, точили землю під свекловичными полів прокладали звивисті ходи на глибині в шістсо метрів.
А серед тих, хто повертався додому, першими шл хлопчаки. Жанлен довірливо викладав беберу складний план, як роздобути без грошей тютюну на чотири су! Лідія слідувала за ними на шанобливій відстані: Катрін йшла разом з Захарієм і Етьєном. Всі троє мовляв -чали. У кабачка «Вигода» їх наздогнали Мае і Лівак.
— Нам сюди,— сказав Мае Етьєну.— Хочете зайти?
Група розділилася. Катрін зупинилася на секунду
і в останній раз поглянула на Етьєна своїми зеленуватими очима, прозорими, як джерело; вимазані черві щоки відтіняли глибину цих кристально чистих очей. Вона посміхнулася і пішла разом з іншими по дорозі, що під була до селища.
Кабачок стояв на півдорозі між селищем і шахтою, біля перехрестя двох доріг. Містився він у триповерховому! цегляному будинку, вибіленому зверху до низу вапном, з маленькими вікнами, для краси обведеними широкою блакитною облямівкою. На квадратній вивісці, прибитій над входом, жовтими літерами значилося:
За будинком на майданчику, оточеному живоплотом влаштований був кегельбан. Вугільна компанія всемірно, в марно намагалася придбати цю ділянку землі, зрізу
Жерміналь стор.58