товаришам про таке вчення, то Рознеру це виявиться вельми на руку. Тут треба бути обережним.
Вдова Дезір запропонувала їм поснідати. Вони согла-сілісь і перейшли в пивну, по буднях відокремлювалася від танцювального залу висувною перегородкою. Коли вони покінчили з омлетом і сиром, машиніст попрощався з еть-еном; той став його вмовляти залишитися на збори.
— Навіщо? Слухати, як ви говорите дурниці? Доста точно я їх наслухався. До побачення!
І, попихкуючи цигаркою, він пішов з звичайним своїм лагідним і впертим виглядом.
Етьєн все більше турбувався. Вже була година дня, — Плюшар напевно не стримає обіцянки. До половини другого почали збиратися делегати, Етьєну довелося са-му стояти на контролі біля входу і зустрічати кожного,— він побоювався, як би дирекція не підіслала кого-небудь зі звичайних своїх донощиків. Він перевіряв кожне при-гласительное лист, вдивлявся в приходили; багато прийшли й без письмового запрошення, достатньо було, щоб Етьєн знав їх, і перед ними відкривалися дві-ри. О другій годині з’явився Раснер; Етьєн бачив, як він оста-новився біля стійки і з кимось заговорив, неквапливо до-куривая трубку. Його глузливе спокій остаточно накрутило нерви Етьєна, тим більше що на збори прийшла, просто для сміху, компанія пустунів — Борошні, Захарій і інші хлопці, яким на страйк було наплювати; вони всі знаходили забавним і, замовивши на останні гроші по кухлю пива, почали потішається «свідомих товаришів, які сидять і чекають з пост-вими фізіономіями».
Минуло ще чверть години. Присутні висловлювали нетерпіння. Етьєн в розпачі махнув рукою і хотів було увійти, як раптом вдова Дезір, виглянувши з дверей на вулицю, вигукнула:
— Та ось він, ваш знайомий!
Це дійсно був Плюшар, він під’їхав в про-літці, запряженій худою клячею. Ледве вона зупинилася, він зістрибнув на бруківку,— сухорлявий, чепуристий, головатий, з широким лобом, в чорному драповому пальто навстіж, під яким видно було суконний костюм, які носять по святах добре заробляю-щие майстри. Вже п’ять років він не брав в руки напіль-ника, дбав про свою зовнішність, причісувався гладко,
Книга Жерміналь стор.220
