на сходку п’ятсот вуглекопів, бо король не побажав скоротити багатогодинний робочий день, але тут же старий сплутався і став розповідати про іншу страйку: він перебачив на своєму віку! Всі страйки приводили ворейських вуглекопів в цей ліс-ось сюди, в Бабин лог, а інших-в вугільну піч, а тих, хто подалі,— в вовчу яму. Інший раз, бувало, морозить, а інший раз спека стоїть. А якось увечері полив дощ, до того сильний, Що так і розійшлися люди по домівках, нічого один одному не сказавши. А все одно-надішлють королівські війська, почнуть солдати з рушниць стріляти, і на тому все і скінчиться.
— Ми, бувало, руку піднімемо-ось так — і клятву даємо: не спустимося, мовляв, в шахту… Так, і я клятву давав… Так, давав клятву!
Люди слухали з почуттям подиву і якоїсь важкої незручності, як раптом Етьєн, стежив за цією сценою, підскочив на зрубане дерево і став поруч зі старим. Він помітив Шаваля в першому ряду, серед друзів. Значить, десь тут стоїть і слухає Катрін, і думка про це знову його запалила: йому так хотілося здобути при ній лаври успіху.
Товариші! вигукнув він.— Зараз ви чули одного з наших найстаріших робітників. Ось скільки він ви-страждав. Пам’ятайте, що так само страждати будуть і наші діти, якщо ми не покінчимо з грабіжниками і катами.
Мова його була грізною; ще ніколи він не говорив, з такою шаленою люттю. Однією рукою він підтримував старого Безсмертного, він висував його як прапор злиднів і скорботи, він пристрасно волав про помсту. Короткими, енергійними фразами він описав історію сімейства Мае,— починаючи від першого углекопа Мае; він показав, що вікова робота на шахті розморила всю цю сім’ю, що Компанія Монсу, відібравши у неї і сили і здоров’я, тепер прирекла її на існування ще більш голодне, ніж сто років тому; а цієї злиднях він протиставив товстошиїх, відгодованих господарів, всю зграю акціонерів, які ціле століття живуть, пе відаючи праці, немов утриманки, і кутят відчайдушно. Хіба це не обурливо? Тисячі людей, і батьки і діти, надриваються на каторжній роботі під землею для того, щоб правління давало хабарі міністрам та щоб потомствені аристократи і буржуї задавали дпри або жиріли б вдома, сидячи біля камелька! Недарма Етьєн прочитав і навіть вивчив книгу про хвороби вуглеко-
Книга Жерміналь стор.262
