Етьєн ледве встиг піддати передпліччям під руку, що на-несла перший удар. Його вовняну в’язану фуфайку розкроїв ніж з товстим лезом, гострий ніж з дерев’яною самшитового рукояткою, яку зміцнювало з клинком мідне кільце. Схопивши Шаваля за руку, Етьєн стис йому зап’ястя; почалася жахлива боротьба; один знав, що загине, якщо випустить цю руку, інший смикав руку, виривався, щоб вдарити і вбити. Рука з ножем поступово опускалася, напружені м’язи обох супротивників слабшали; два рази Етьєн відчував, як холодна сталь стосувалася його шкіри; зібравши всі сили, він так боляче здавив зап’ясті противника, що той не витримав, розтиснув руку і впустив ніж. Обидва кинулися на підлогу. Етьєн першим встиг схопити ніж і замахнувся. Він перекинув Шаваля, притиснув коліном до підлоги і погрожував перерізати йому горло.
— Ах ти, сволота проклята! Заріжу!
Якийсь голос звучав у його вухах, оглушливо голосно кричав: «Убий!» Голос піднімався з темних схованок його істоти і, як удар молота, віддавався в голові; Убий! То було раптово налетіле безумство, спрага крові. Ще ніколи вона так не потрясала його. Але ж він не був п’яний. І він боровся проти того спадкового божевілля, весь тремтячи, як людина в любовному нестямі бореться із спокусою зробити насильство. Нарешті він переміг себе, відкинув ніж і хрипким голосом сказав:
— Забирайся!
На цей раз Раснер кинувся до супротивників. Але все ще не наважувався встати між ними, побоюючись потрапити їм під руку. Він заявив, що не допустить смертовбивства у своєму закладі, він сердився, обурювався. Дружина, яка спостерігала за поєдинком через стійку, помітила йому, що він завжди кричить завчасно. Суворін, якому відлетів ніж мало не влучив у ногу, зважився нарешті закурити цигарку, так все, значить, скінчено? Катрін дивилася на супротивників, пе вірячи своїм очам. Невже обидва живі?
— Забирайся! — повторив Етьєн.- Йди, а не те прикінчу тебе,
Книга Жерміналь стор.371
