баштану, де лежать в нічний прохолоді смугасті кавуни вінець рослинної еволюції, найбільші плоди землі, гордість нашої планети. Радість, яку вони дарують хлопцям, які не перебити ніякими дробовиками е сіллю. Словом, піді мною стародавній світ Гомера в первоздан¬ной свіжості. А вогні
тридев’ять земель вогонь в нрітане гас, греки поспішали в Елладу і везли з батьківщини вогонь міста, звідки вони родом. Навіть виступаючи на битву, вони брали з собою головешку із загального вогнища. Хіба могла сім’я олімпійців не мати свого вогнища? Хранитель
фах був загальним вогнищем Еллади, і йому поклонялися біль-ше, ніж Зевсовим вівтаря. Покровительці сім’ї пріносі¬лі перші жертви, перші узливання на всіх праздні¬ках, їй присвячували перші всеспалення, будь то семей¬ние торжества або всееллінскіе Олімпійські ігри. Ось як мудрі були греки, як
кружляю навколо наметів, сяду ненадовго до вогню ж ско ро знову описую кола. А тут стою на пагорбі, притулившись до самотньої арк <нашого табору. Навколо розлитий примарний невловимі! світло відбувають білих ночей. Свіжо і тихо. Пам’ятаю каш дий мить у
встати раніше її — її робить наша мати саме оду¬хотворенное справу на землі, яке тільки може випасти на долю жінки? Текли століття, скільки разів все переверталося догори ногами, летіло шкереберть, затоплялося водою, заносилося піском та переорюють п горіло у вогні