щае літа і епохи. Ми довго, замірів, дивилися один дру¬гу в очі. Погляд у молодого лося був лагідний, як у молодих бичків, але відстороненим. а тому таінствен¬ней. Він повільно повернувся і пішов в гущавину. Тепле ду¬новеніе прошелестіло гілкою осики у
З гущавини долинули крики, тан блукають і переклі¬каются туристи. Вони наїжджають на Перешийок з суботи на неділю цілими «виробництвами» на своїх ма¬шінах і автобусах. З вечора пиячили «на пріро¬де», шумно, горлата хлюпочуться в озері, кричать пісні і на¬конец розійдуться по
Знову субота та знову все¬нощное бдіння до перших птахів. Вже третій місяць, як в ніч кожної суботи та кожної неділі неподвіж¬ним вогнепоклонником вдивляюся я в полум’я, несу мол¬чалівую службу і чекаю розгадки шляхів моїх в полум’ї священного вогнища. На мить
Повість Карем Раша — схвильована і щира сповідь про вибір шляху. Вона незвичайна за формою, нова за змістом, сповнена дитячих голосів, щебету птахів, спека вогнища і нічних глу¬бокіх роздумів про сенс буття, про основи і витоках. Повість приголомшує, але, дивна
курдов не могу себе представить, — сказал тогда Орбели и продолжал: — Есть не нарушение верности, а лживое принятие на себя облика друга… Если человек притворно надел на себя личину друга, он предатель, но если был другом и предал, то