К читателю Повесть Карема Раша — взволнованная и искренняя исповедь о выборе пути. Она необычна по форме, нова по содержанию, полна детских голосов, щебета птиц, жара очага и ночных глу¬боких раздумий о смысле бытия, об основах и истоках. Повесть ошеломляет,
дармоїдів, захопити владу і стати господарями. Ах, яке славне пробудження істини і справедливості! Відразу згине жорстоке божество, якому приносили в жертву стільки життів, потворний ідол, захований в капшце, В невідомих глибинах, де знедолені відгодовували його своєю плоттю і кров’ю, але
Монсу, охоплені глухою тривогою навіть в дні перемоги, відразу після придушення страйку зі страхом озиралися: чи не таїться все-таки за цією глибокою тишею неминучий їх кінець? Вони розуміли, що революція буде відроджуватися постійно і, може бути, спалахне завтра, розпочавшись загальним
вона роздробилася. А невже Дарвін прав, і все в світі — боротьба, в якій сильні пожирають слабких, що забезпечує красу і збереження роду? Проблема ця бентежила його, хоча, розглядаючи її, він сумлінно змінював набуті пізнання. Але раптом у нього виникла
ге, занурившись в роздуми. Думок було так багато, і таких похмурих. Але ж над його головою блищала чиста синява неба, навколо розкинулися привільні дали; він на повні груди вдихнув свіже повітря. На горизонті у всій своїй славі вставало сонце, настав