— Смерть задула лампу. Однак ця загроза пробудила в них інстинктивну пристрасну спрагу життю, готовність боротися за неї. Етьєн почав рити рукояткою лампи поглиблення в пластах сланцю. Катрін допомагала йому, видираючи камені руками. Вони зробили щось на зразок високої лави
І тоді перед очима його сплив образ новобранця з пе-ререзанным горлом, молодого солдата, убитого дитиною. А тепер і він теж убив. Але тут Катрін, випроставшись, крикнула: — Боже мій! Він помер! — Тобі його шкода? — злобно запитав Етьєн. Задихаючись
— Залиш нас у покос. Зроби послугу, сядь в куточку і не заважай. Але у Етьєна губи побіліли від люті. Оп крикнув: — Пусти її, а не то я тебе задушу! Шаваль схопився, зрозумівши по хрипкому голосу сонер-ника, що той
— Ну йди ж, Дуро! Катрін здригнулася. Етьєн відвернувся, щоб надати їй свободу. Вона не ворушилася; тоді він сказав їй пошепки: — Іди, дитинко. І тут з її очей бризнули довго стримувані сльози. Вона плакала довго, навіть не маючи сил
осідання порід в пустотах шахти. Коли в одній лампі вигоріло все масло і треба було її відкрити, щоб запалити іншу, вони захиталися, злякавшись гримучого газу, і все ж відкрили: ліпше одразу загинути від вибуху, ніж нудитися в темряві; нічого не