су і підігріти завзяття страйкарів. Мова йшла про скликання приватних зборів під головуванням Плюшара, а за цим планом, безсумнівно, таїлася думка, скориставшись страйком, залучити до Інтернаціоналу вуглекопів, поки що ставилися до нього недовірливо. Етьєн побоювався розголосу, але, ймовірно, все-таки погодився б на приїзд Плюшара, якби Раснер не ополчився проти цього втручання. Незважаючи на весь свій вплив, Етьєн, як людина молода, повинен був рахуватися з кабатчиком: адже заслуги Раснера перед углекопами були більш давніми, і серед відвідувачів «Вигоди» у нього було багато прихильників Тому Етьєн вагався, не знаючи, що відповісти Плюшару.
У понеділок, о четвертій годині дня, коли Етьєн сидів один в нижній кімнаті з дружиною Мае, з Лілля знову прийшов лист. Сам Мае, нудячись неробством, відправився на риболовлю, — якби йому вдалося зловити в каналі перед шлюзом хорошу рибу, її продали б і на виручені гроші купили хліба. Старий Безсмертний і Жан — льон тільки що пішли з дому спробувати, як їм служать ноги, які доктор грунтовно полагодив; молодші діти пішли з Аяьзирой,— тетерь вона по кілька годин в день проводила на териконі, збираючи уламки утяя. Мати сиділа біля ледве тлілого вогню, не наважуючись розпалити його як слід, і, випроставши з розстебнутої кофти груди, що звисала-мало не до пояса, годувала Естеллу.
Коли Етьєн, прочитавши лист, склав листок, вона запитала:
— Ну як? Хороші вести? Надішлють нам грошей?
Етьєн негативно похитав головою, вона продовжувала:
— У мене розум за розум заходить. Як прожити цей тиждень!.. А все одно треба триматися. Коли люди знають, що правда на їх боці, це надає їм духу, і врешті-решт вони завжди свого доб’ються, вірно?
Тепер вона, по зрілому міркуванні, стояла за те, щоб продовжувати страйк. Звичайно, краще було б, не припиняючи роботи, змусити Компанію вчинити справедливо. Але раз роботу припинили, не можна її відновлювати, поки не домоглися справедливості. Тут вона була непримиренна. Краще здохнути з голоду, ніж робити вигляд, ніби ти винен, тоді як ти абсолютно прав!
Книга Жерміналь стор.205
