далі, тим вже і нижче ставав штрек і все більш нерівною робилася покрівля; людям весь час доводилося нагинатися.
Етьєн так сильно вдарився головою об камінь, Що, не будь на ньому шкіряного капелюха, розкроїв би собі череп. Але ж він уважно стежив за рухами Мае, який йшов попереду, виділяючись при світлі лампочок чорним силуетом. Жоден з робітників не ушибался,— повинно бути, вони знали тут кожен горбок, кожен сучок в стійках і всі виступи породи. Етьєн мучився ще й тому, що слизько було йти по мокрій, розповзалася під ногами грунті вироблення. Інший раз доводилося перебиратися через справжні калюжі, про які давали знати тільки фонтани брудних бризок, що злітали з-під ніг. Але його особливо дивували раптові зміни температури. У підошви стовбура було дуже прохолодно, в головному квершлагу, по якому йшла і основна струмінь повітря вентиляції, дув крижаний вітер, що досягав сили урагану у вузьких кам’яних коридорах. А коли йшли в бічних штреках, які отримували лише належну їм частку вентиляційного струменя, вітер спадав, і запанувала задушлива, важка, гнітюча спека.
Мае більше не відкривав рота. Він звернув направо, в нову вироблення, і, не обертаючись, кинув Етьєну:
— Гильомов пласт.
На цьому пласті і знаходився їх забій. З перших же кроків Етьєн забій собі голову і лікті. Похила покрівля нависла так низько, що метрів двадцять-тридцять довелося йти, пригнувшись до самої землі. Вода доходила до щиколоток. Так пройшли двісті метрів, і раптом лівак, Захарій і Катрін зникли, немов зникли крізь вузьку ущелину, що відкрилася в стіні.
— Тут підніматися треба, — сказав Мае.— Приєднайте лампу до петлі куртки і хапайтеся руками за стійки кріплення.
І він зник у ущелині. Етьєн рушив слідом за ним. Щілина, що розсікала пласт, призначалася для проходу вуглекопів і з’єднувала всі проміжні штреки. Ширина її, що відповідала товщині вугільного пласта, ледь досягала шістдесяти сантиметрів. На щастя, Етьєн був худорлявий, та й то за своєю незручності він, деручись вгору, витрачав занадто багато м’язової енергії, намагався зробитися плоским, Як аркуш паперу,

Жерміналь стор.30

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code