— Гей ви, чорти сонні! — крикнула Катрін, опинивши-в злися в бремсберзі завдовжки в сто метрів і цілком обши-1 тому дошками— — в цьому вузькому коридорі голос звучав, як в гігантському рупорі.
Відповіді не було — хлопчаки, мабуть, заснули. ДО у всіх лавах рух вагонеток зупинився. Посли-I витівка тоненький голосок якоїсь дівчинки:
— Напевно один вже з Мукеттою валяється!
Пролунав громовий регіт; откатчицы зі всього горізонта реготали, хапаючись за боки.
— Хто це? запитав Етьєн.
Виявилося, що голосок належав Лідії, безсоромною худенькой дівчинці, котила вагонетки своїми куколь-ршмі лапками не гірше дорослої жінки. Що стосується Вмукетти, вона була здатна дурити з обома хлопчисько- Ми разом.
Раптом знизу пролунав голос приймальника: «Причіпляй!»
I ймовірно, там проходив штейгер. У всіх дев’яти промов жуточыых штреках відновилася відкатку; чулися р тільки рівномірні окрики приймальників і важке дихання откатчиц, від яких на підйомі до бремсбергу йшов нар, як від коня, коли вона тягне важкий віз. У шахті пронеслося віяння тваринної чуттєвості, грубого бажання, охоплював вуглекопів, коли вони зустрічали одну з откатчиц, штовхали вагонетки мало не на четвереньках, в непристойній позі, бо чоловічий костюм, обтягивавший їх стегна, трохи не лопався по швах.
І після кожної відкатки Етьєн повертався до забою,де в спеці і духоті лунав нерівний стукіт обушків і важке ухання забійників, які не припиняли роботу. Вже всі четверо скинули сорочки і немов зливалися з вугільним пластом, до верхівки перемазавшись мокрим чорним брудом. Один раз довелося відкопувати Мае, що задихнувся під купою вирубаного вугілля; для цього висмикнули дошки, щоб вугілля скотилося в штрек. Захарій і лівак злилися, що вугілля «несила міцний«, як вони говорили, і через це»як є нічого не заробиш». Шаваль, перевернувшись на спину, почав знущатися
Жерміналь стор.37