Здавалося б, що може бути простіше провести в приватний будинок водопровідну трубу. Але, як показує практика, це начебто нескладний процес пов’язаний з деякими вимогами, що стосуються не тільки прокладки труб з установкою лічильника обліку споживаної води, але і з їх ізоляцією та утепленням. До того ж введення води в будинок з водопроводу, а точніше сказати місце введення, може бути розташована дуже низько. А це значить, доведеться прокладати трубну розводку через фундамент у підвальне приміщення, а може бути навіть під ним. Тому ще на стадії закладки фундаменту в його конструкцію укладають трубу більшого діаметру, ніж діаметр труби майбутнього водопроводу.
Почнемо з того, що водопровідна система приватного будинку може бути з’єднана з центральним водопроводом або може бути організована, як автономна локальна мережа, в якій забір води буде проводитися з свердловини або колодязя. Тому сам монтажний процес водопровідної труби (домашньої) в різних випадках буде проводитися по-різному.
Підключення до центрального водопроводу
По-перше, підключитися до центрального водопроводу без дозволу водопостачальної організації не вийде. Тому доведеться подати заяву, на яке буде дана відповідь у вигляді технічних умов. У них повинно бути зазначено: точка підключення, глибина пролягання самої водопровідної труби, тиск води всередині водопровідної траси.
По-друге, треба правильно провести підключення. Для цього в точці приєднання, зазначеної в ТУ, треба викопати котлован і спорудити колодязь. При цьому глибина майбутнього колодязя повинна бути нижче рівня пролягання труби центрального водопроводу. А ширина така, щоб усередині колодязя міг поміститися людина, яка буде займатися монтажними роботами.
По-третє, у водопровідній трубі треба буде зробити отвір. Тому треба ділянку самого водопроводу відсікти від подачі води. Зазвичай для цього існують спеціальні колодязі, споруджені водопостачальною організацією, де встановлені засувки. Їх і треба буде закрити. Засувки дві, вони розташовуються з різних сторін точки підключення.
Якщо труба центрального водопроводу – це чавунне виріб, то після свердління отвору необхідно на нього встановити спеціальний хомут з пластику, в якому теж зроблено отвір, і до нього приварений патрубок з різьбою на вільному кінці. На нього тут же накручується вентиль або засувка. Замість різьбового патрубка можна встановити фланцевий. У цьому випадку запірна арматура буде кріпитися до трубопроводу за допомогою фланців через гумові або паранитовые прокладки. До речі, під хомут треба обов’язково укласти гумову прокладку, яка буде забезпечувати герметичність стику.
Якщо труба центрального водопроводу – це сталеве виріб, то в першу чергу після свердління отвору, необхідно з трубопроводу злити воду. Після чого патрубок з різьбою або фланцями приварюється до основної труби. Далі, як і в першому випадку, встановлюється засувка або вентиль. Але можна не використовувати зварювання, а встановити хомут.
Встановлення водолічильника
А ось тепер дуже важливий момент. Він стосується установки водолічильника. В принципі, якихось жорстких вимог до місця його монтажу немає. Найголовніше, щоб це було приміщення, утеплене і доступне для вільного проходу. Тому багато власників приватних будинків встановлюють ці прилади в підвалах. Сьогодні водопостачальні організації вимагають, щоб лічильники води встановлювалися в тих самих колодязях, де вироблялося підключення. Це пов’язано з тим, що таким чином вирішується проблема несанкціонованого підключення, минаючи лічильник води.
Отже, наступний етап проводки центрального водопостачання приватного будинку – це прокладка труб від колодязя до фундаменту будівлі. Тут нічого складного немає.
- Викопується траншея на глибину 0,5 м. Краще, якщо вона буде прямий або з мінімальними відхиленнями або поворотами. Якщо трубопровід буде проходити під дорогою, то траншеї краще поглибити і підсипати їх піском, а трубу закласти в трубу більшого діаметра.
- Проводиться укладання труб.
- Їх утеплюють.
- З’єднують з патрубком лічильника з одного боку.
- Проводять трубу через отвір у фундаменті.
- Проводиться з’єднання зовнішнього контуру водопроводу з внутрішньої розводкою.
Все, введення води в будинок з водопроводу (центрального) зроблений. Тепер залишається лише перевірити трасу на предмет протікання і правильної роботи лічильника. Тому в колодязі відкривається запірний вентиль або засувка. Відкривати треба акуратно, не поспішаючи. Відкривається один із споживачів, який покаже роботу водоміра.
Увага! Необхідно відзначити, що домашній водопровід, підключений до центрального водопостачання (відповідає Санпін), це гарантія чистої води. Але навіть в таких мережах перед водоміром сьогодні встановлюють фільтр грубого очищення, щоб продовжити термін експлуатації лічильника.
Локальна автономна мережа водопроводу
Якщо центральний водопровід – це всього лише мрія в заміському селищі, то водопостачання приватного будинку можна організувати, використовуючи в якості водозабірного джерела колодязь або свердловину. Правда, для цього доведеться ці споруди викопати або пробурити відповідно.
Чим же відрізняється локальний водопровід від централізованого? Якщо в системі водоподачі використовується колодязь, то ніяких дозвільних документів для цього отримувати не треба. А ось на свердловину такий дозвіл доведеться отримати в Росспоживнагляді. Вся справа в тому, що підземні води є власністю держави і зараховуються до категорії держресурсів, тому свердловини обов’язково ставляться на облік.
Що ж собою являє введення води з цих двох гідротехнічних споруд. Це знову-таки трубна система, яка з’єднує собою внутрішній водопровід з джерелом води. При цьому сам водозабір здійснюється тільки з допомогою насосів, які встановлюються або всередину колодязя і свердловини, або на поверхні. Відповідно для цього використовуються або глибинні (свердловинні) насоси або поверхневі.
А ось лічильник в таких водопровідних мережах не встановлюється, тому що вода, по суті, стає безкоштовних ресурсом. Платити доведеться лише за електроенергію, від якої працює насос.
Тепер, що стосується самої траси та введення труби в будинок. В принципі, всі вимоги, що стосуються прокладки труб, точно такі ж, як і у випадку з підключенням до центрального водопроводу. Єдина відмінність, це присутність насосної установки і відсутність водоміра. Сам трубопровід прокладається від гідротехнічної споруди до фундаменту будинку, в якому в процесі його закладки споруджується канал у вигляді труби. Через нього і проводиться введення всередину будинку.
А ось вже всередині, зазвичай це підвальне приміщення, організовується вся водопровідна установка, в яку входять насос, якщо він поверхневий, накопичувальна ємність, блок фільтрів і запірна арматура.
Увага! Існують технології організації водопроводу у приватному будинку, коли колодязь або свердловина споруджуються всередині будівлі. Це в першу чергу скорочує довжину водопровідної мережі, по-друге, повністю відсутня система введення труб у будинок. Тобто, вся водопостачальна установка розташовується всередині будівлі.
І ще одне питання, які необхідно висвітлити, як провести воду в будинок від колонки. Почнемо з того, що колонка зазвичай встановлюється або на трубу центрального водопроводу, або на неглибоку свердловину. У першому випадку гідротехнічна споруда встановлюється таким чином, щоб воно змогло забезпечувати водою будинки та інші об’єкти в радіусі 100 м. Це громадське водозабірних споруд, яке зазвичай організовується на перехрестях доріг в селищі або місті. Так от від нього проводити водопровід у будинок ніхто не дозволить. Як вже було сказано вище, це громадська споруда.
Що стосується встановленої колонки на свердловини, пробуреної на заміській ділянці, то з укладанням від неї труб в будинок ніяких проблем немає. Правда, доведеться розглянути кілька варіантів з’єднання колонки з водопровідною трубою. Наприклад, на фото нижче показана колонка, в конструкції якої є зливний патрубок діаметром 15 мм. До нього можна підключити трубу для домашнього водопроводу. Її прокладка проводиться точно так само, як і в перших двох випадках. Єдине, на що необхідно звернути увагу, це утеплення трубопроводу, розташованого на поверхні.
Плюс до всього, свердловина з колонкою володіє невеликим дебітом, сюди ж можна додати ручне накачування води, що вже ускладнює подачу її в будинок. Тому в обов’язковому порядку в систему подачі встановлюється накопичувальна ємність. Саме в ній і буде проводитися необхідний запас води для побутових потреб і пиття.
Узагальнюючи тему, звичайно, треба віддати належне центрального водопроводу, від якого найкраще проводити введення води в будинок. По-перше, це чиста, відповідає всім санітарним нормам вода. По-друге, мінімальні витрати на організацію домашнього водопроводу. Але якщо такої можливості немає, тоді використовуються свердловини або колодязі. З колонкою краще не зв’язувати.
