Як дихання бурі, понеслися вигуки:
— Смерть зрадникам!
— Отже, ви вирішуєте закликати їх до виконання обов’язку, 1 нагадати їм клятвену їхню обіцянку… Ось що ми могли б зробити — піти до шахт: пустьизменники,побачивши нас, схаменуться, нехай Компанія зрозуміє, що ми одностайні і швидше помремо, ніж поступимося.
— Правильно! До. шахтам! До шахт!
З самого початку своєї промови Етьєн шукав поглядом Катрін серед блідих жіночих осіб в гудів перед ним натовпі. Ні, її ніде не було. Зате Шаваль весь час стирчав у нього перед очима. Він уїдливо посміхався і знизував плечима: його мучила заздрість, Шаваль радий був би продати себе хоч за частку такої популярності.
А якщо, товариші, знайдуться серед нас донощики,
продовжував Етьєн, їм не привітається ми їх знаємо…
Так, так… Я ват бачу вандамських вуглекопів, але ж вони не припинили роботи на своїй шахті.
— Ти це про кого говориш? Про мене? — зухвалим тоном запитав Шаваль.
— Про тебе або про кого іншого-але раз ти заговорив, так згадай прислів’я: ситий голодного не розуміє… Ти-то працюєш на Жан-Барті.
Його перервав глузливий голос.
— Ну так, працює!.. За нього дружина працює.
Шаваль густо почервонів і вилаявся:
— Забирайтеся ви до біса! Або забороняється працювати?
— Так, забороняється, — крикнув Етьєн.— Коли товариші терплять позбавлення заради загального блага забороняється бути егоїстом, лицеміром і вставати на бік господарів! Якби страйк охопив усі шахти до єдиної, ми давно стали б Панами становища… Раз на копальнях Монсу страйкували — у Ваідамі жодна людина не повинна була спуститися в шахту. Ми завдали б господарям вирішального удару, якби робота зупинилася у віємо краю, не тільки тут а й у пана Денелена, зрозумів? У забоях Жан-Барта тільки зрадники рубають вугілля… Так, так… всі ви там зрадники.
Навколо Шаваля люди загрозливо зарокотали, замахали руками, почулися крики: «Вей його! Бий зрадника!»
Він зблід. Але шалене бажання восторжествувати Яш над Етьєном вселило йому якусь думку. Він гордо випростався:
Книга Жерміналь стор.264
