гола дівчина,— тіло в неї буде червоне, як розпечена чавунна грубка, а очі так і спалахнуть, як палаючі головешки. Від таких думок у Катрін ще більше заколоти-лось серце.
На «підставу», у вісімдесяти метрів від забою, другад откатчица брала у неї вагонетку і котила ще упродовж-нді вісімдесяти метрів далі — до бремсбергу, а там гальмівний відправляв їх вагонетку разом з тими, які спускали з верхніх проміжних штреків.
– Ну і вирядилася! — помітила друга откатчица, тридцятирічна худа вдова, помітивши, що Катрін працює в одній сорочці.- А ось я не можу так — коногони і без того життя не дають, кричать всякі капості.
— А ну їх! – відповіла Катрін.- Наплювати на чоловік-чин. Несила мені!
Вона рушила в зворотний шлях, штовхаючи порожню ваго-нетку. У цьому глибокому штреку, крім сусідства Тартарі, нестерпну спеку підтримувало й те, що поруч знаходилася вироблення дуже глибокої покинутої шахти Га-стогін-Марі, де десять років тому стався вибух гримучого газу, викликав пожежу,— пласт вугілля досі горів там, побудованої за глиняного перемичкою, яку постійно підтримували, щоб пожежа не поширилася далі. Без доступу повітря вогонь мав згаснути, але, ймовірно, його роздмухував нікому не ведений приплив повітря, і вугілля горів уже десять років, загострюючи глиняну пло-тіну як цегли в печі до такої міри, що вона так і обдавала жаром тих, хто проходив повз неї. І якраз уздовж цієї розпеченої стіни, що тягнулася протягом ста метрів, Катрін і доводилося вести відкатку при тим-пературі в шістдесят градусів.
Після двох таких подорожей Катрін зовсім задохну-лась. На щастя, на пласті Дезіре, одному з найпотужніших в цьому районі, вироблення були широкі і зручні. Пласт вугілля був майже двометрової товщини, так що забійники могли працювати стоячи. Але вони воліли б рубати вугілля в самому незручному положенні, аби було прохолодніше.
– Гей, ти там, заснула, чи що? – знову розлютився Ша-валь, не чуючи більше Катрін.- Ось кляча дохла! Ну-ка, живо! Насипай вагонетку та каті.
Катрін стояла в кінці лави, спершись на лопату, і в якомусь заціпенінні тупо дивилася на забійників. Вона погано їх розрізняла при червонуватому світлі ламп; всі вони

Книга Жерміналь стор.278

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code