Ніякого відгуку, ні найменшого руху. Могильна тиша. Шаваль, розлютившись, побіг зі своєю лампочкою так швидко, що мало не впад, спіткнувшись об тіло, що лежало поперек штреку. Катрін? Він з подивом дивився на неї. Що це з нею? Це не прикидання. Лягла не потім, щоб соснути. Він нагнувся, опустив лампу, щоб освітити обличчя впала, але лампа ледь не згасла. Він підняв її, знову опустив і тоді все зрозумів: Катрін в непритомності від «мертвого повітря». Злість вляглася, в душі прокинулося благородне почуття — прагнення допомогти товаришеві в хвилину небезпеки. Він крикнув, щоб принесли йому сорочку, і, підхопивши голе бездушне тіло, підняв його якомога вище. Коли йому накинули на плече одяг їх обох, він побіг бігом, обхопивши однією рукою свою ношу, в іншій тримаючи обидві лампи. Віз кінця тягнулася галерея. Шаваль мчав, згортав направо, згортав наліво, шукав життєдайного струменя холодного повітря, який дув над рівниною і проникав в шахту через вентиляційний стовбур. Нарешті він зупинився, почувши дзюрчання води,— з-під кам’яної брили витікав підземний струмок. Вони опинилися на перехресті головного відкаткового шляху, прокладеного колись для шахти Гастон-Марі. З вен-тиляционного ходу повітря дув з ураганної силою, тут було так холодно, що Шаваль весь тремтів; посадивши Катрін на землю, він притулив її до дерев’яної обшивки; вона все ще була без свідомості і не відкривала очі.
— Катрін, ну, Катрін!.. Ах, чорт!.. Не дурі! Постривай трошки, зараз я водою тебе побризкаю.
Йому стало страшно, що вона така млява, млява. Він квапливо намочив у струмочку свою сорочку, вимив Катрін обличчя. Вона не ворушилася, немов мертва, погрітий бінна в підземному склепі, що приховав її крихке тіло, тільки ще вступило в пору дозрівання. Потім тремтіння пробігла по грудях, по животу, по вузьких стегнах цієї нещасної дівчинки, передчасно стала жінкою. Вона відкрила очі, пролепетала:
— Холодно!
— Ухе полегшенням зітхнув Шаваль.— Ну ось! Так-то воно краще!
Він поспішив одягнути її, просунув її голову в виріз сорочки, бурчав і лаявся, натягуючи на неї штани,— Катрін не могла допомогти йому. Вона все ще була як уві сні, не розуміла, де знаходиться, чому виявилася Гола. Коли
Книга Жерміналь стор.281
