Почулися лайки, почалася штовханина, заба-стовщики готові були кинутися на зрадника! Ось воно що! Вчора разом з ними клятву давав, а нині з усією своєю шатією-братією в шахту поліз! Посміятися над людьми надумав?
— Хапай його! В шахту! В шахту!
Шаваль, блідий від страху, щось бурмотів, намагаючись виправдатися. Але Етьєн, охоплений, як і всі, злістю, обірвав його і закричав у нестямі:
— Ти хотів з нами йти, ось і підеш… Ну, марш, гадина!
Нові крики заглушили його голос. З’явилася Катрін, осліпла від яскравого сонця, замиравшая від жаху перед несамовитою натовпом. Ноги її, що перебрали кожну сту-пеньку ста двох сходів, підкошувалися, долоні крово-точили, вона задихалася. І раптом мати, побачивши її, кинулася до неї, замахнулася, щоб її вдарити.
— Ах мерзотник! І ти теж?.. Мати подихає з голоду, а ти її зраджуєш заради коханця!
Вона хотіла дати дочці ляпас, але чоловік втримав її руку. Але Мае і сам був в сказі і, схопивши Катрін за плечі, тряс її, обсипаючи докорами за негідну поведінку. Вони з дружиною втратили голову і кричали голосніше за всіх.
При вигляді Катрін Етьєн остаточно прийшов в не-істовство, він повторював:
— В дорогу! До інших шахтам! І ти теж підеш з нами, мерзотник!
Шаваль ледве встиг взяти в роздягальні свої дерев’яні черевики і натягнути на себе в’язану вовняну фуфайку. Його обступили, смикали, і він мимоволі втік разом з іншими. Катрін теж одягла черевики, наспіх застебнула у ворота стару чоловічу куртку, яку носила взимку замість пальто, і, збожеволівши від жаху, побігла слідом за коханцем, не бажаючи кидати його в біді,— вона була впевнена, що його розтерзають.
В які-небудь дві хвилини шахти Жан-Барт спорожніла. Жанлен, підібравши десь пастуший ріжок, дув в нього, видаючи хрипкі звуки, як ніби збирав стадо корів. Жінки-горіла, дружина Левака, Мукетта-підвідкнули спідниці, щоб легше було бігти, а лівак, високо піднявши сокиру, крутив їм, немов тамбур-мажор своїм жезлом. Підходили все нові люди, зібралося вужа близько
Книга Жерміналь стор.296
