кого тіла. З усього розмаху вдарили ломом – але чавунного корпусу — вирвалася вода, злетіла фонтаном, і насос захлинувся, забулькав, немов у передсмертній гикавці.
Все було скінчено; знавісніла юрба кинулася у двір, щільненько в проході позаду Етьєна, не випускав Шаваля з рук.
-Смерть зраднику! В шахту його! В шахту!
Нещасний був блідий як полотно, бурмотів щось невиразне і з безглуздим завзятістю все повертався до своєї настирливої думки: твердив, що йому треба помитися.
– Постій, тобі немитим ходити неприємно? Будь ласка,— ось тобі водиця!
У дворі була глибока калюжа — натекла вода з насоса. Зверху еебелой, товстою плівкою затягнув лід; Шаваля поштовхами погнали до цієї калюжі, розбили лід і змусили занурити голову в обпалюючий холодом воду.
— Окунай довбешку! — наказувала Горіла.— Окунай, проклятий! А не то ми самі тебе окунем. Так, так!.. А тепер попий Водиці Суй морду, пий як скотина п’є на водопої!
І він пив, стоячи на четвереньках. Всі сміялися жорстоким сміхом. Одна з жінок видерла його за вуха, інша набрала на дорозі свіжого кінського гною і кинула його Шавалю в обличчя. Стара фуфайка клаптями звисала з його плечей. Він дивився диким поглядом, упирався, смикався, намагаючись вирватися і втекти.
Батько Катрін штовхав його, мати опинилася в числі найбільш затятих гонительниц,— вони зараз піддалися почуттю давньої ненависті до свого кривдника; і навіть Мукетта, зазвичай залишалася в приятельських відносинах з колишніми своїми коханцями, тут загорілася скаженою злістю, обзивала Шаваля слизняком, кричала, що треба зняти з нього штани, подивитися, чи залишився він чоловіком.
Етьєн обірвав її:
— Ну, досить. Нічого на нього всім скопом набрати-ватися. Виходь, мерзотник, порахуємося один на один! —
І, стискаючи кулаки, він впивався в Шаваля поглядом; очі його горіли люттю божевілля, в п’яному мозку виникла спрага вбивства.- Ти готовий? Підходь! Або тобі, або мені не жити. Дайте йому ніж. Мій-то ніж при мені.
Катрін, змучена, ледь жива, в жаху дивилася на обох. Їй згадалися відверті. слова Етьєна, коли він. розповідав їй, що варто йому випити два-три

Книга Жерміналь стор.307

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code