чоловіки бігли, як ніби обагрені кров’ю, як м’ясники на бійні.
— О, чудово! — упівголоса вигукнули Люсі і Жанна; як артистичні натури обидві були схвильовані грізною красою цієї картини. І все ж вони переплуталися і відійшли ближче до пані Енбо, що стояла біля колоди для водопою. Всіх мороз по шкірі подирал при думці, що досить одному з йдуть зазирнути у щілину між розсохлися дошками цих воріт, і всіх, хто сховався гут, розтерзають. Навіть Негрель, вельми хоробрий молодий чоловік, зблід від непереборного страху, від жаху перед чимось невідомим, незрозумілим. Сесіль зарилася в сіно і не сміла поворухнутися; інші ж, хоча їм і хотілося відвести погляд, не могли відвернутися і, проти своєї волі, дивилися на дорогу.
Перед ними в багряному світлі заходу постало бачення-привид революції, яка неминуче здійсниться в кінці століття і в кривавий вечір всіх їх змете. Так, коли-небудь ввечері, народ, вирвавшись на волю, скинувши ярмо, ось так помчить по дорогах і, омитий кров’ю багатіїв, взденет на піки відрубані голови і буде носити їх, буде розкидати по землі золото з їх розбитих скринь. Ось так само будуть волати жінки, а у чоловіків цей страшний, вовчий оскал зубів, готових перегризти ворогам горло. Так, так — будуть на тих людях такі ж лахміття, так само будуть гриміти їх грубі дерев’яні черевики такі ж полчища будуть обдавати зустрічних запахом немитих тіл, сморідним диханням, і натиск цієї орди варварів змете старий світ. Запалають пожежі, в містах не залишать каменя на камені; люди розбіжаться по лісах і повернуться до життя дикунів; так буде після великого розгулу, великого бенкету, коли голота ва одну ніч опанує дружинами багатіїв і віддати їх винні льохи. Не залишиться більше нічого — жодного су з колишніх багатств, ані найменшої тіні колишньої влади, і тоді Так оновленій землі виросте щось нове. Всі ці жахи і ніс з собою людський потік, що проносився по дорозі, невблаганний, немов стихійна сила природи, немов ураганний вітер, що шмагав в обличчя тим, хто, притаючись, ховався від нього.
Перекриваючи «Марсельєзу», пролунав гучний клич;
– Хліба! Хліба! Хліба!

Книга Жерміналь стор.318

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code