єпископів, на все вище духовенство, розбещене насолодами, спрагле панування, яке вступило в змову з буржуазними вільнодумцями і не видящее в шаленому своєму засліпленні, що саме буржуазія і забирає у церкви владу над світом. Звільнення прийде від сільських пастирів, всі піднімуться, щоб встановити за допомогою знедолених царство Христове. І абату Ранвье здавалося, що він вже веде за собою повсталих. Він стояв, випроставшись на весь зріст, високий, кістлявий, відчуваючи себе вождем воїнства, революціонером в ім’я євангелія, і очі його повні були та-кого вогню, що наче світилися в темряві. Полум’яна проповідь захоплювала його самого, але бідняки давно не лонимали його містичних захоплень.
— Навіщо стільки слів витрачати? — зіпсував раптом Мае.— Краще б ви для початку принесли нам хліба.
— Приходьте в неділю до обідні,— вигукнув абат.- Бог всього Вам пошле!
І він пішов, — попрямував до ліваків, щоб просвітити їх своєю проповіддю. Він так високо вознісся у своїх мріях про кінцевому торжестві церкви, так зневажав життєву дійсність, що бігав по всіх робочих селищах з порожніми руками, проходячи крізь цю армію бійців, вмираючих від голоду, без всякого подаяння, бо сам був бідняком і дивився на страждання як на засіб до порятунку душі.
Мае все ходив по кімнаті; чутні були тільки його рівні, важкі кроки, що стрясали плитки підлоги. Потім ніби заскрипів іржавий залізний блок, і старий дід сплюнув в холрдний вогнище, і знову все змовкло. Лунали тільки мірні кроки батька. Альзира, в гарячковому забутті, почала тихенько бурмотіти, весело сміятися, уявляючи в маренні, що їй дуже тепло, що вона грає на сонечку у весняний день.
— Ах, життя прокляте! — простогнала мати, помацавши їй щоки.— Ось у спеку тепер горить!. Я більше не чекаю доктора. Не прийде. Свиня! Вірно ці розбійники заборонили йому ходити до нас.
Книга Жерміналь стор.357
