дивлячись в одну точку широко розкритими очима, міцно притискала до запалих грудей жалюгідні кістляві руки. Мати, задихаючись від сліз, запитувала бога, чи добре він надходить, закликавши до себе раніше матері єдину її помічницю в будинку, таку розумницю, таку ласкаву дівчинку, І тут доктор розсердився:
– Ех! Вона відходить!.. Від голоду померла нещасна дівчина! І вона не єдина. Зараз тільки іншу оглядав, – близько вас тут… Ось все ви так… Кличете мене, а я нічого зробити не можу. Хліба треба, м’яса… Ось чим лікувати вас треба.
Сірник догоріла і обпекла Мае пальці, він упустив її, і знову густий морок огорнув маленький, ще теплий трупик. Доктор побіг далі. Етьєн мовчки слухав, як в темній кімнаті ридає мати і без кінця твердить похмуре своє закляття, закликаючи смерть:
— Господи, та прибери ти мене, прибери!.. Господи, і чоловіка мого прибери, пішли нам всім смерть!.. Змилуйся, поклади край мукам нашим!

III

У неділю Суварин сидів один в залі «Вигоди», на звичайному своєму місці, притулившись головою до стіни. Тепер вуглекопи ніде не могли роздобути хоч два су на кухоль пива, ніколи ще в питних закладах не бувало так мало відвідувачів. Дружина Раснера застигла за конторкой в сердитій мовчанні, а сам Раснер, -стоячи перед чавунним каміном, здавалося, задумливо стежив за рудуватими цівками диму, що піднімався від палаючих шматків кам’яного вугілля.
Напружену тишу, що панувала в цій жарко натоп-ленною кімнаті, раптово порушив стук — три коротких, сухих удару: хтось постукав у вікно. Суварин повернув голову, потім підвівся, почувши знайомий стукіт, яким Етьєн не раз викликав його, коли бачив у вікно, що машиніст сидить у самоті за столом, покурюючи цигарку. Але Суворін ще не встиг підійти до порогу, як Раснер, дізнавшись Етьєна, що стояв біля вікна в смузі світла, відчинив двері і сказав:

Книга Жерміналь стор.362

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code