політику, як інші обирають адвокатуру, з єдиним – ною метою: отримати доходи від свого краснобайства.
Етьєн в той час захоплювався Дарвіном. Уривчасте знайомство з вченням Дарвіна він отримував з грошовых бро-шюр, де воно викладався коротко і дуже спрощено; на основі прочитаного і погано понятого він склав собі ре-волюционную ідею боротьби за існування, в якій худі пожирають огрядних, і народ, повний могутніх сил, знищить худосочних буржуазію. Але Суварін, розпалюючись, обрушився на дурість соціалістів, які читають Дарвіна, між тим як у своєму вченні Дарвін-апостол нерівності, і його горезвісний природний відбір хороший тільки для філософії аристократизму. Однак Етьєн вперто стояв на своєму і, прийнявшись міркувати, висловив тривожили його думки в такій гіпотезі: припустимо, що старого суспільства вже немає, його сміли начисто. Чудово! Але що, якщо і новий світ буде поступово заражатися тією ж несправедливістю, яка панувала пре-жде: адже одні народяться заморишами, а інші-здоровя-ками; одні виявляться ловче, розумніші за інших, приберуть все до рук і зміцніють, а інші, дурні і ледачі, знову стануть рабами. Обурений намальованою Етьєном картиною непереборну убогість, машиніст з люттю вигукнув, що, якщо справедливість для людства неможлива, нехай тоді людство загине. Скільки не буде прогнилих форм людського суспільства, всі їх треба знищувати,— до тих пір, поки не буде знищений останній осіб.
Після цих слів настало мовчання.
Опустивши голову, Суворін йшов по м’якій траві і, все-ціле зайнятий своїми думками, ступав біля самого краю берега зі спокійною впевненістю лунатика, що пробирається уві сні по даху уздовж ринви. Раптом він здригнувся, немов забився об камінь. Він скинув очі і, звернувши до Етьєну бліде як полотно обличчя, тихо сказав:
— Я тобі не розповідав, як вона померла?
– Хто?
— Моя дружина. Там, в Росії.
Етьєн зробив невизначений жест. Зривався голос Суваріна і його раптова потреба відкрити комусь свою душу здавалися дивовижними в цій людині, зазвичай такому безпристрасному, стоїчно переживав свої страждання і далекому від усіх. Етьєн знав тільки те, що у Суваріна була кохана і що її повісили в Москві.

Книга Жерміналь стор.410

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code