раніше забороняв наближатися до шахти, вимагав, щоб потерпіли ще з півгодини. Чекання ставало нестерпним; надія посилила хвилювання людей, тривожно билися серця. Чорна хмара, що піднялася на горизонті, прискорила настання сутінків; кінчався фатальний день; згасав над уламками краху, викликаного підземною бурею. Люди стояли тут сім годин, голодні, знемагали від нерухомості.
Раптом, коли інженери почали обережно наближатися до шахти, страшне здригання землі звернуло їх у втечу. Під землею пролунав гуркіт, громові гуркіт, немов якась жахлива артилерія вела обстріл в надрах землі. А на поверхні перекидалися, руйнувалися, розвалювалися останні вцілілі будівлі. Якийсь вихор підхопив і розбурхав уламки сортувальної і приймальної. Розкололася і зникла котельня. Потім чотирикутна вежа, в якій хрипів водовідливної насос, впала ниць, як людина, якого убило гарматне ядро. І тоді перед усіма постало жахливе видовище: парова машина, розтерзана, четвертованная на своєму масивному постаменті, боролася зі смертю: натужно витягувала шатун, згинала коліно своєї гігантської ноги, ніби намагалася піднятися; але то були передсмертні судоми,— розбиту, повалену, її поглинула прірва. Тільки висока тридцятиметрова труба ще здіймалася, здригаючись, подібно корабельної щоглі в бурю. Здавалося, ось-ось вона впаде, розсиплеться і розсіється прахом за вітром; але раптом вона вся цілком пішла в землю, розчинилася в ній розтанула, немов велетенська свічка; нічого не залишилося над поверхнею землі, навіть вістря громовідводу. Все скінчилося-злісний звір, що причаївся в Ворейской лощині, пожрав стільки людського м’яса, видих, не чути було його галасливого, протяжного дихання. Вся шахта провалилася в безодню.
Натовп з виттям кинувся геть. Жінки бігли, за-криваючи руками очі. Жах гнав людей, як ураган, раз-метав купу сухого листя. І всі вони кричали,— не хотіли кричати, але не могли стримати мимовільних криків жаху, коли побачили величезну раптово виниклу яму. Ця западина, схожа на кратер згаслого вулкана, глу-біной в п’ятнадцять метрів і шириною не менше сорока, простягалася від дороги до самого каналу. Слідом за будівництвами земля поглинула весь двір шахти, гігантські козли, містки з прокладеними на них рейками, цілий поїзд з вагонеток, три товарних вагони; вона поглинула, як соломинку, цілий гай заготовлених обтесаних, розрізаних по мірці деревних стовбурів – все штабеля кріпильного лісу. На дні ями виднілася купа уламків: колоди, цегла, залізо, штукатурка, балки, розбиті на друзки, розкидані, зламані, понівечені, скручені, стовчені, перемішані з брудом. Яма прийняла округлу форму, від країв її йшли тріщини і тя-нулись далеко через поля. Одна расселіна доходила до пивної Раснера, і по фасаду його будинку

Книга Жерміналь стор.433

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code