осідання порід в пустотах шахти. Коли в одній лампі вигоріло все масло і треба було її відкрити, щоб запалити іншу, вони захиталися, злякавшись гримучого газу, і все ж відкрили: ліпше одразу загинути від вибуху, ніж нудитися в темряві; нічого не сталося, гримучого газу тут не було. Вони знову лягли на землю, знову потекли годинник.
Якийсь дивний шум схвилював Катрін і Етьєна, вони підняли голови: Шаваль зважився вгамувати голод і, відрізавши половину краюшки, взявся за їжу, довго про — жовуючи кожен шматок, щоб не піддатися спокусі і не з’їсти весь хліб відразу. Вони дивилися, як Шаваль їсть, і обох мучив голод.
— Ти що ж, відмовляєшся? — запитав Шаваль, насмішкувато дивлячись на Катрін.- Даремно ти це!..
Катрін похнюпилася, боячись поступитися спокусі, у неї від голоду судомою звело шлунок, і очі наповнилися сльозами. Але вона розуміла, чого Шаваль вимагає від неї; вранці він обпікав її шию своїм диханням; знову його охопило шалене бажання, коли він побачив Катрін поруч з іншим. Погляди, якими він закликав її, горіли знайомим їй вогнем лютою ревнощів,— так бувало і раніше, коли він накидався на коханку з кулаками, звинувачуючи її у всяких гнусностях, у співжитті з мешканцем матері. Вона не хотіла зближуватися з ним, вона тремтіла від думки, що, якщо повернеться до нього, суперники кинуться один на одного в цій тісній печері, де їм належало загинути всім трьом. Боже мій, хіба не можна йончить життя добрими друзями.
Етьєн швидше помер би з голоду, ніж попросив у Шаваля хоч крихту хліба. Якою тяжкою стала тиша! Одна за одною тягнулися хвилини, що здавалися вічністю, без єдиного проблиску надії. Цілу добу провели вони разом в ув’язненні. Трохи світився згасав вогник другої лампи, вони запалили третю.
Шаваль розрізав другу краюшку хліба і зіпсував:
Книга Жерміналь стор.457
