їй здавалося, що вона лежить на сонечку, в хлібах поблизу каналу.
— Що, тепло? Правда? Ну обійми ж мене, і будемо тепер разом… завжди, завжди!
Етьєн стискав її в обіймах, а вона, пригорнувши до нього в довгій ласці, лепетала, виходячи блаженством:
— Ну які ж ми були дурні! Навіщо так довго чекали? Я ж рада була б стати твоєю, а ти не розумів, ти сердився… А пам’ятаєш ту ніч, у нас в будинку, коли ми з тобою не спали? Лежимо в ліжках, прислухаємося і відчуваємо, що обидва не спимо. Ах, як нас тягнуло тоді один до одного!
Вона заразила його своєю веселістю, і він теж почав перебирати спогади про минулі дні безмовною Дюбві.;
— А пам’ятаєш, як ти мені надавала ляпасів? Так, так, по обох щоках відшмагала, пам’ятаєш?
– Та ж я любила тебе, –  шепотіла вона.—Я, знаєш, забороняла собі думати про тебе: не треба, все скінчено, а в глибині душі знала, що рано чи пізно ми будемо разом… Прийде який-небудь випадок, щасливий випадок і зблизить нас… Ось і прийшло до нас щастя, правда?
Його кидало в тремтіння, він намагався схаменутися, прокинутися від цього мани і все ж повторював тихенько:
– Ні, ніщо не буває скінчено назавжди. Досить іскорки щастя, і почнеться все заново.
– Так ти мене тепер не залишиш? Нікому не віддаси, так? Ах, як мені добре!
І майже без почуттів вона вислизнула з його обіймів. Вона була так слабка, що голос її, трохи чутний, зовсім затих. Етьєн злякано підхопив її, притиснув до грудей.
– Тобі погано?
Вона випросталася, сказала здивовано:
— Ні, анітрохи! Чому мені може бути погано?
І раптом ці слова злякали її мрії. Вона з відчаєм
подивилася навколо, вдивляючись в чорну темряву, і, ламаючи руки, заридала:
— Боже мій! Боже мій! Як темно!
Зникли зріючі хліба, зник запах прим’ятої трави, зник спів жайворонка, зникло яскраве золоте сонце кругом була обвалилася шахта, смрадна тьма, сочилася вода, вогкість могильного склепу, в якому вони мучилися передсмертними муками стільки днів. Помутившееся свідомість ще збільшувало її жах, відродилися забобони дитячих років, вона бачила перед чсобою Чорного

Книга Жерміналь стор.466

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code