тримався у цієї жінки з осені. За невисокою огорожею кволих Тополь тільки вони і росли на цих плоских рівнинах виднілися окремі групи будиночків,— по чотири будиночка, оточених палісадниками. Це був новий досвід Компанії: будиночки призначалися для штейгерів, і робітники дали цим привілейованим виселках назва «Шовкові панчішки», а власне селище іменували «Плати борги», беззлобно подсмеиваясь над своєю убогістю.
— Ух! Прийшли нарешті! – сказала Мае, навантажена пакетами, і заштовхнула в будинок Ленору і Анрі, забруднених брудом, ледь волочили ноги.
У вогнища на весь голос кричала Естелла, яку заколисувала на руках Альзіра: цукру не залишилося, і маленька нянька, не знаючи, як заспокоїти дитину, робила вигляд, ніби годує його грудьми. Інший раз обман вдавався. Але в той день Альзіра марно розстібала платтячко і нрикла-I дувала рот Естелли до своєї худенької дитячих грудей;
І голодна Малятко марно стискувала яснами складку і шкіри і заливалася шаленим плачем.
— Зараз візьму її! – крикнула мати, як тільки ос-I увільнилася від своєї ноші.— А то вона не дасть нам слова сказати.
Мати випростала з корсажа важку набряклу I груди, крикунья присмокталася до горлечка цього живого судини і негайно замовкла,— можна було нарешті погово- рити. Виявилося, все йшло добре: маленька господиня підсипала вугілля в осередок, підмела підлогу, всюди прибрала. В тиші чути було, як хропе дід,— все так само голосно, рівномірно, не зупиняючись ні на секунду.
— Ах, скільки ти всього накупила! – вигукувала Альзіра, з радісною посмішкою дивлячись на принесену провізію.— Давай, мамо, я зварю суп.
Весь стіл був захаращений: згорток з одягом, дві буханки хліба, картопля, масло, кава, цикорій і півфунта холодцю.
— Так, так, суп! – втомилося скавала Мае.- Треба ще піти нарвати щавлю і висмикнути кілька головок цибулі… Ні, я пізніше приготую для чоловіків суп. А поки звари картоплі, ми її трішки помаслимо і поїдемо… І кава попивши. Не забудь каву зварити!
І тут вона згадала про Здобну булку. Вона лосмот – Гріла на Ленору і Анрі,— в руках у них було порожньо, обидва

Книга Жерміналь стор.87

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code