товариш, Катрін лягла біля нього долілиць і, підперши рукою голову, в іншій тримала хліб, від якого не поспішаючи відкушувала потроху. На землі між ними до стояли лампочки, що кидали на них світло.
Катрін з хвилину мовчки дивилася на Етьєна. Повинно В бути, їй подобалися його тонкі риси і чорні вусики. Вона I по-дитячому посміхнулася від задоволення.
— Так ти, значить, механік, і тебе з дороги прогнали? I, за що?
– За те, що дав начальнику оплеуху.
Вона була приголомшена, вражена незбагненною для 1 неї зухвалістю такого вчинку, – це суперечило унаслідованим нею поглядам про необхідність беепрекослов –  ного підпорядкування начальству.
— Треба тобі сказати, я тоді випив. А я, як вип’ю, »ніби божевільний роблюсь: і себе і інших можу позову- лікувати. Да… Варто мені випити дві чарки, дві маленьких I чарочки, мене так і підмиває лізти в бійку… Так би до і пристукнув кого-небудь. А після випивки я два дні хворий.
— Так ти не пий,— серйозно сказала Катрін.
— Ну, зрозуміло… Не бійся, я свій характер знаю.
І Етьєн замотав головою. Він ненавидів горілку, як щ тільки може ненавидіти нащадок багатьох поколінь »п’яниць, людина, у якого спадковість, отримана До від предків, просочених та зведених з розуму алкоголем, стала для організму таким згубним початком, що I найменша краплина спиртного стає для нього отрутою.
I-головне, ось через матір прикро, що виставили I мене, – сказав він, прожувавши шматок.— Матері погано живется, ну я їй кой-коли і посилав грошенят.
– А де твоя мати живе?
– У Парижі, на вулиці Гут-д’ор. Пральня працює.
Настало мовчання. Коли Етьєн думав про все це,
I його чорні очі відразу тьмяніли, красивого і здорового юнака охоплювали розгубленість і страх перед неведомим злом, яке він носив в собі. Секунду він сидів,
спрямувавши погляд у темряву, і тут, в надрах землі, в не – тущей задусі, йому згадалося дитинство згадалося, як його мати, таку ще миловидну і енергійну жінку, кинув його батько, як потім повернувся до неї, коли вона вже вийшла за іншого; і вона жила поміж цих двох чоловіків, які терзали її, і разом з ними скотилася в бруд,

Жерміналь стор.39

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code